Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
україна
" Надсилаю, як і обіцяв, цикл моїх віршів з умовною (робочою) назвою "Осінь 2013". У нас тут погода настільки мінлива: вже і сніг був 3-го жовтня, а зараз - теплінь. Такі і мої вірші. Десь часом повторюються думки, але - це моє сприйняття осені, у поєднанні з плином мого життя... Мені подобається Ваша громадянська позиція." (Л.Г. - Міжгірському порталу)
ПОРИ РОКУ
Ось вже й настала осінь золотиста
І починає з кленів опадати листя
Уранці прохолодно і повітря чисте
Калини видно й горобини лиш намисто
Дощить частіше, переважно хмарно
І на тепло колишнє сподіватись марно
Та у журбі нас осінь не застане
Ще літо бабине, та і весна настане
Бо плин життя такий, така природа:
І кожна пора року має свою «вроду»
Життю радіймо, кожній його миті
І не важливо: осінь це, зима, чи літо
ТЕПЛО СЕРДЕЦЬ
Вже знову осінь, знову холоди
Куди ти зникло, літечко, куди?
Чому дозволило дощі ці та вітри?
Не плач, кохана, слізоньки зітри
Із личенька… Тепло іще настане
В коханні нас взаємному застане
І в холод я Тебе зігрію жаром
Серця свого. Це буде незабаром
Ми разом. Не страшні уже морози
Ні буревії нам, ні зливи, ані грози
Зігріє нас сердець наших вогонь
Захочеш доторку гарячих цих долонь
Моїх до Твоїх змерзлих. - Їх зігрію
Усім теплом своїм. Я зможу, я зумію
Мене, з гарячим серцем, приголубиш
І не відпустиш більш, бо уже любиш
ОСІНЬ. ХРИЗАНТЕМИ
Хризантеми мої, хризантеми
Квіти осені й жовтня сумні
Листя жовте уже, не зелене
І коротшими стали вже дні
Та й у сон залягає природа
Незабаром настане зима
І все гіршою буде погода
Бо вже сонечка часто нема
Приспів: Хризантеми, добре знаю
Скоро будете ви мої квіти
Бо вже осінь наступає
Але поки-що бабине літо
Все темнішими будуть ці ночі
Невеселими стануть вже дні
І сумнішими будуть ті очі,
Що засвітяться лиш навесні
Та весна усе ж врешті настане
У природі і в нашій душі
Смутку в серці ніхто не застане
І будемо «весняними» всі
Приспів.
Хтось знайде своє перше кохання
І полине у чари його… А хтось інший зустріне останнє
email: ser.rosada@ukr.net
Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці.
Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.