Володимир Зеленський: Прийде весна, будемо саджати! ДОВІЧНО!

Голятинські генії. Село, знане своїми відомими людьми


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту

Погода

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

Hosting Ukraine

село голятин


Голятинські генії. Село, знане своїми відомими людьми

З-поміж багатьох верховинський осідків Голятин особливими прикметами не виділяється – розташований, як і інші, між горами, немов гойдаючись у колисці. За скупими даними, заснований на самому початку ХVІ століття.

Чимало гіпотез існує стосовно його генезису. Більшість сходиться на думці, що прадавнє ймення пішло від назви урочища Голиця на околиці. Є й припущення, ніби від слів «голий тин», що означає жалюгідне життя горян за сивої минувшини. До речі, про село згадав відомий чеський літератор-антифашист Іван Ольбрахт у своєму знаменитому романі «Микола Шугай» – його передмова має назву «В колибі над Голятином». З приводу версій і такий цікавий факт: у Росії є чимало носіїв аналогічного прізвища.

І все-таки одна ознака виділяє населений пункт, який, за словами голови тутешньої сільради Володимира Поповича, зараз нараховує близько 1 300 чоловік. Питома вага дипломованих спеціалістів на душу населення тут надзвичайно висока. Високих показників тих, хто закінчував виші, передусім досягли за радянської доби. Є серед них і неординарні люди, котрими по праву пишаються односельчани.

Тон появи «вчених мужів» задав І. Дулішкович, котрий народився тут у родині священника далекого 1815-го. Здобувши філософські знання в Кошице й богословські в Ужгородській семінарії, був парохом у селах теперішньої Міжгірщини, Воловеччини та Мукачівщини. З-під його пера світ побачило унікальне на той час 4-томне видання «Историческія черты угро-русскихъ», яке написане рідною мовою («руською») і базується на початкових дослідженнях історії Закарпаття. У музейній кімнаті місцевої школи на його честь є меморіальна дошка, виготовлена скульптором Михайлом Беленем.

Масова поява високоосвічених голятинців припадає на другу половину ХХ століття. Як-не-як, а з розряду рідкісних явище, коли аж три брати Блецкани, уродженці цього села, займаючи солідні службові пости, стали професорами та докторами наук у різних сферах: старший Микола (1938 – 2015 рр.) – технічних, лауреат премії Ради Міністрів СРСР, член-кореспондент РТАН (жив і помер у Зеленограді поблизу Москви); Михайло (1939 – 2006 рр.) – філософських наук, членкор Української академії політичних наук, академік АН вищої школи України, заслужений працівник народної освіти України; Дмитро (1946 р.) – фізико-математичних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України. За феноменальним братерським тріо – численні значущі наукові праці, посібники, а також розробки-винаходи, що мають авторські свідоцтва, патенти й успішно впроваджені у виробництво. Микола, котрий був директором і президентом науково-виробничого центру «Сапфір», де займався розвитком сучасного напівпровідникового матеріалознавства, взагалі всесвітньо відома людина. За вагомий внесок у науку Американський біографічний інститут удостоїв його в 1999-му звання «Людина року», а Кембриджський біографічний інститут, у свою чергу, через рік включив у список двох тисяч видатних учених ХХ століття.

Брати – вихідці з великої сім’ї, де дітей налічувалося аж п’ятнадцять (одне з яких померло після народження). Їхній близький родич, 70-літній Михайло Блецкан, пригадує, що колись стриї досліджували генеалогічне дерево й нарахували 170 осіб, які пов’язані родинними зв’язками за різних поколінь. І багацько Блецканів здобули вищу освіту. Між іншим, 32-річний син мого співрозмовника теж має вчену ступінь – кандидат фізико-математичних наук.


Знаною є й місцева родина Зимомрів. Найбільш поважний із них – 74-літній Микола Іванович – відомий український літературознавець, перекладач, критик і педагог. Тепер живе й трудиться в Дрогобичі завідувачем кафедри теорії і практики перекладу в державному педагогічному університеті ім. І. Франка. Він, як і його син Іван, котрому влітку виповниться 40, – професори, доктори філологічних наук, автори численних монографій і посібників у царині порівняльного літературознавства, що мають і грифи МОН. Молодший Зимомря обіймає тотожну батьковій посаду, але в УжНУ, де розпочинав свою викладацьку діяльність його родоначальник, а відтак працював професором педагогічної академії у Слупську (Польща), Закарпатському інституті післядипломної освіти.

Їхня мати та бабуся Гафія Василівна, яка прожила на білім світі 75 літ, теж відома постать Голятина. Вона – талановита співачка-коломийкарка, у трьох виданнях («Ой, там горі, на вершечку», «Верховинські співанки» й «Бойківські наспіви») розміщені її фольклорні перлини, про неї розповідається в «Українській музичній енциклопедії». Драматичну долю мала селянка. Чоловік Іван передчасно помер у 1949- му, коли з п’яти синів старшому було 11, а молодший народився через два тижні після смерті чоловіка. Працюючи санітаркою в райлікарні, вона зуміла виростити й вивести у великі люди дітей. Василь закінчив Львівський лісотехнічний інститут, в УжДУ навчалися Іван (хімічний факультет), Федір (біологічний), Юрій (медичний), Микола ж розпочав на філологічному, а закінчив іноземний. Кожен із них залишає глибокий слід на землі. Приміром, покійний Іван, який мав ще й диплом Центрального інституту патентознавства в Москві, працював завідувачем лабораторіями кафедри органічної хімії та викладачем із цього предмету, був обдарованим винахідником, низку його цінних авторських новаторських робіт засвідчують офіційні документи. Василь працював головою райплану, а відтак заступником голови Міжгірського райвиконкому, очільником Свалявського РВК, заступником директора Ужгородського фанерно-меблевого комбінату, начальником відділу управління промисловості ОДА. Серед його заслуг – утворення нацпарку «Синевир», спорудження в Міжгір’ї телевежі, будівництво в Колочаві потужного заводу техобладнання…


До когорти славних синів Голятина належить і, на жаль, уже покійний Михайло Сюсько, теж доктор філологічних наук, академік АН ВОУ, заслужений працівник освіти України. В УжДУ його кар’єра росла від аспіранта до професора: був заві­дувачем підготовчого відділення, деканом філфаку, завкафедрою української мови, очолював спеціалізовану вчену раду із захисту докторських і кандидатських дисертацій із українського мовознавства. Він – автор двох лінгвістичних атласів та словника зоонімів українців регіону Карпат. Варто відзначити, що лави вчених світил доповнюють уродженці села Ф. Гелеван, В. Пойда – кандидати фізико-математичних наук…

Дали про себе знати голятинці і в інших сферах. Скажімо, В. Зимомря – неабияким хистом художника-іконописця, І. Ісаєвич – педагога й поета. Уродженець села Микола Сюсько (брат Михайла) тривалий час був першим секретарем Міжгірського райкому партії, Іван Дерич – заступником і в. о. голови райради… А Андрій Бряник у минулому проявив себе знаним верховинським казкарем, про нього написано у виданні «Етнографічний матеріал з Угорської Русі».

Пишається Голятин і своїми земляками-патріотами. Одному з них – Василю Зубаничу – присвоєно звання Героя України. Захищаючи територіальну цілісність Вітчизни в рядах Збройних сил у зоні АТО, він, навіть зазнавши поранення, відмовився від госпіталізації та продовжував офіцерську повинність на вогневих ру­бежах. Родом 37-річний військовослужбовець із с. Обляска, що підпорядковується Голятинській сільраді. Закінчивши Одеську військову академію, став командиром 15- го окремого гірсько-піхотного батальйону, потім – 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади.

А загалом кожне село на Міжгірщині може похвалитися своїми людьми: як невеличкі Ізки, Лісковець, Новоселиця, Рекіти, так і більші – Колочава, Синевир, Студений. Лиш би в нашій країні приділяли відповідну увагу науці, то вченому роду не буде переводу і в глибинці.


Дмитро БлецканГолятинські генії. Село, знане своїми відомими людьми

Микола ЗимомряГолятинські генії. Село, знане своїми відомими людьми

Василь ЗубаничГолятинські генії. Село, знане своїми відомими людьми


2020-05-17
переглядів: 1199
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

ДОДАТИ КОМЕНТАР (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:


коментарі(0):

свіжі новини:
(голятин)

свіжі коментарі:
(голятин)

всі коментарі

найбільше читають:
(голятин)



© Сергій Росада 2013-2020, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.