міжгірський район
(всі новини)карта сайту
Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
|
село репинне
На перший погляд здається, що люди, яким суджено досягати солідного віку, мали якщо не комфортні умови, то бодай спокійне життя. Але це спростовує доля Василя Бряника (на фото з дружиною) з Репинного, котрому цього січня виповнилося, нівроку, 90 літ. Ще в юності йому випав страшний жереб – потрапив у сталінські жорна. Бесіду з ювіляром ми розпочали саме з тривожної минувшини.
Василю Івановичу, за що Вам присвоїли тавро неблагонадійного інакодумця?
– Я тоді навчався в 9 класі у Воловому (теперішнє Міжгір’я, – Авт.). Молодості притаманне вільнодумство – вступив у ряди підпільного місцевого осередку «Граніт Верховини», що підпорядковувався Спілці українських повстанців Закарпаття. Моє бажання стати патріотом-націоналістом мотивувалося несприйняттям порядків, які після Другої світової війни задиктували червонозоряні визволителі в нашому краї. І батькові-дякові дуже не подобалося, що у всіх земляків відібрали домашню худобину, землю, силоміць заганяючи у новостворені колгоспи. Щоправда, запримітивши мій гнів, повчально наказував тримати язик за зубами. Звісно, що за такими пильно стежив НКВС, маючи своїх донощиків. Одного дня якось у себе під подушкою в гуртожитку знайшов гумовий шрифт, що призначався для друку листівок. Саме мені з позивним «Яворенко» напередодні доручили його роздобути. Негайно знахідку сховав під сходами інтернату – та ба, майже одразу в школі з’явилися люди з портупеями, які потім почали вибивати зізнання. Зрозумів, що хтось мене підло здав, довелося розсекретити свою нелегальну кличку, але, витримавши криваві муки з хамськими матюками і погрозами з російським акцентом, не повідомив про соратників.
І в 17 років стали арештантом…
– Як годиться, був цинічний обшук у батьківській оселі, але марний. Потім конвой до Ужгорода, мені вліпили 10 років ув’язнення. На мене чекало заслання за горезвісною ст. 54-а та 54-11 КК УРСР у виправно-трудовому таборі в Мордовії. Жорстоке знущання відчув уже впродовж тижневого транспортування в поїзді-товарняку: видавали мізерний пайок черствого хліба й на додаток оселедці, після споживання яких страшенно хотілося пити, але у воді охоронці категорично відмовляли. Три роки провів у тайзі за колючим дротом із вишками озброєних вартових, живучи в бараку з толевим дахом, що нагадував корівник. В’язні помирали як мухи через каторжну роботу, голод і холод. Загиблих просто штабелювали біля котельні й серед ночі вивозили в невідомому напрямку. Я, малолітній парубок, теж дуже заслаб, проте наді мною змилувалися й перевели в цех пошиття військового обмундирування, де виявилося легше. У 1954 році перемістили до Омська на зведення нафтопереробного заводу. Там теж намучився, бо вручну довелося рити замерзлу землю під котлован. Траплялися стихійні бунти, але непокірних безжалісно розстрілювали, а то й давили танками.
Коли нарешті скінчилися для Вас ті катування?
– Хоч сатрап Сталін помер на початку весни-1953 і пішла так звана Хрущовська відлига, мене, скоротивши строк ув’язнення на три з половиною роки, випустили на волю лише 7 липня 1956-го. Ця дата особливо мені пам’ятна, її вважаю своїм другим народженням. Хоч здоров’я було підкошене, але наче на крилах летів 24-літнім додому. Мама одразу й не впізнала мене на ґанку, бо був вкрай виснаженим. А реабілітували лише в 1992-му, коли Україна здобула самостійність.
Про сексота-ябедника дізналися?
– Аж через кілька десятків років, коли той іще жив. Ним виявився на рік старший десятикласник із Синевирської Поляни І. Ф. Нанинець. Зрозуміло, про своїх таємних агентів органи справно турбувалися. Він виїхав у Сторожницю поблизу Ужгорода, його влаштували освітянським інспектором. Під час лікування в обласному центрі довелося з ним близько зустрітися, але він накивав п’ятами. Дізнавшись його домашній номер телефона, я згодом наважився подзвонити, аби побачитися і просто глянути у вічі кривдникові. Той передав слухавку дружині, бо впізнав голос, а жінка сповістила, що він важко хворий і немає намір зустрічатися…
А кадебісти продовжили тримати Вас у полі зору?
– Спочатку, можливо, й так, бо тривалий час не міг працевлаштуватися. Зате пощастило із заочним навчанням у Київському електротехнікумі. Вступаючи туди, заповнював автобіографічну анкету. Я розгубився, коли довелося вказувати роки, які я провів у сталінських ГУЛАГах. Хлопці з Івано-Франківщини підказали: напиши, ніби перебував у цей час на цілині в Казахстані. Довелося злукавити, і за вдалу пораду поцімборувалися. Поки здобував профосвіту, мене з кочегара на деревообробному заводі в райцентрі перевели в начальники – майстром електродільниці. Взагалі-то на одному робочому місці пропрацював 43 роки. Був неодноразово на Дошці пошани. Навіть стати членом КПРС пропонували. За такої обставини я не на жарт знітився. Довелося зізнатися секретарю парторганізації після надокучливих пропозицій у своєму «гріху». «Та чому ти нам не казав про судимість?» – зі страхом за себе накинулися. Не знаю, як райкому партії пояснювали оказію, бо ті лише чекали на мою заяву, але якось пронесло. Напевне, тому, що ніяких претензій до моєї роботи не було, сумлінно трудився.
Ви – ще й автор змістовної книжечки «Відгомін знедоленої душі»…
– Радий, що вона три роки тому побачила світ у видавництві «Гражда». Мріяв про її випуск не так щоб розповісти про свою долю, а про табірних побратимів, важку історію нашого народу, відважну його вдачу в боротьбі за незалежність України, на яку ще й тепер зазіхає ворог-агресор Росія – так званий старший брат, який не хоче миритися із втраченим статусом.
Кілька слів про сімейний стан, теперішнє самопочуття…
– На саме 8 березня 1964-го одружився на землячці Олені Оленич. Виходить, не покепкувала над засудженим (Весело сміється. – Авт.). Більше того – досі навпіл ділить зі мною радість і труднощі. У злагоді виростили двох синів – Михайло і Василь мають своїх дітей. Тішимося онуками Тетяною, Ірою, Василем та Інною, а також правнуками Тарасом і Назаром. Вони нам додають життєвих сил. Ще беру в руки косу, мотику, інший ґаздівський інвентар, бо на обійсті – живемо під однією стріхою з сім’єю сина Міші – тримаємо корову, свиней, курей. На глибокій старості треба дякувати Богу за кожен прожитий день.
2022-01-23
1627
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
ДОДАТИ КОМЕНТАР (тільки українською мовою.):
коментарі(8): 2022-03-02 Щур
Тримаймося Яник в Мінську прийде донас і ми зажиємо, я його підержувпв все,ваш поклони слуга. 2022-02-02 Няньо
Відстань Феер від Ваські Галая,дай йому мало спокій.Він що тобі зробив.... 2022-01-30 Щур
Каже що зеленим дасть відСотати, і гному зеленому,феєра в жопу є... В 2022-01-30 ВІЧЕ)))
ПАК ДЕ ШКИРТА?? ПАК ДЕ БУРИШИН?? ПАК ДЕ ЦЕНДРА?? ПАК ГОТРА?? ПАК ДЕ ЧИЛЯДЬ????? ПАК ДЕ ОЛЬГА ЛЕХМАН??? НА ВІЧЕ ЩУР РОЗКАЖЕ ДЕ ПОДІВСЯ КЕЛЕЧИНСЬКИЙ КВАС І ТОРГОВІ ПСЯЧІ БУТКИ?? РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ВКРАВ У ДЕРЖАВИ ДЕ ЗБУ??? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ВИРУБАВ І УКОАВ ХАЩІ ЗЕМЛІ?? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО МУ ПЛАТЯТ У ШИПОТІ??? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ЗАПЛАТИВ КОВАЛЬ ЗА ЗИМЛЮ У ШИПОТІ?? ЩУР РОЗКАЖЕ ПО ДУКУМЕНТАХ ЧІЙ ШИПІТ? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ПЛАТИТЬ ПОДАТКУ?? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО УМЕРЛО ЧИЛЯДИ? ЩУР РОЗКАЖЕ ЯК ТОВАРИШУЄ З ЦАРЬОМ В?? ЩУР РОЗКАЖЕ ДЕ ГРОШІ МІЖГІРЩИНИ?? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ЖИЛІЗА З МІШКО УКРАЛИ ВІД МАЦКІАЛІВ АРМАТУРУ І МІКРОАВТОБУСАХ ВОЗИЛИ КЕЛЕЧИНСЬКІ ПЕРДУНИ?? ЩУР РОЗКАЖЕ ЯК УДИРИКТОРІВ ШКІЛ ЗАБЕРАВ ПЕЧАТКИ І ЗПИСОВ ДЕРЖ ГРОШІ? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ВІДМИВ ЧЕРЕ ЛІКАРНЮ ГРОШЕЙ ІЗ ПШЕНИЧНИМ?? ЩУР РОЗКАЖЕ КУЛЬКО ПРОБАЛО БЕЗВІСТИ??? ОЙ ЯК РОЗКАЖЕ ЧАСИ ПІКАЮТЬ ІДЕ РОЗПЛАТА ЗА СКОЄНІ ЩУРЯЧІ ДІЛА!!!!!!!!!!!!!!! ЩУР РОЗКАЖЕ ЯК ПЕРЕМІГ ЦИГАН ПИРИНИЦЬ І ЧОБОТАРІ ДУВЕДОВИ ГЕРШКИ ПРИХВОСТИ ІЗ СТУДЕНОГО,ВІЧЕ ВІЧЕ ВІЧЕ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! 2022-01-30 Цікаво
Було би оприлюднити зарплати сільрадовської когорти на якомусь народному віче 2022-01-25 Соренто
Дякуємо вам за усьо Василь михайлович. Та якби ни ви та ми би били гірков бідов. А так ся чуствуєме як у бога за пазухов 2022-01-25 Щур
Я зеленському бажаю на день народження скорейшої оставки 2022-01-23 Халов
Васильку давно нешрайбаш Ти як поживаєш як жона як зоя як билинь напиши про родзинки маринця за бурсу. упувім ти що ош хащу рубаут у репиннім торуні ош у бистрім буришин оглух от пили у студинім лісники борички рижі рубавут пуд собов
|
свіжі новини:
(репинне)
свіжі коментарі:
(репинне)
найбільше читають:
(репинне)
|
Список справ призначених до розгляду на сьогодні