міжгірський район (всі новини)карта сайту
Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
|
село пилипець

Люди зустрічаються, закохуються і одружуються… Як співається у популярній пісні, так і сталося в житті подружжя Лозанів. Вперше вони побачилися понад 60 років тому, а сьогодні, 18 липня, Іван Степанович та Юлія Павлівна відзначатимуть уже діамантове весілля.
Чоловік родом із села, що поблизу водоспаду Шипіт, у квітні йому виповнилося 80 літ. Його суджена на рік молодша, вона зі Львівщини. А зустрілися на Вінниччині під час заробітків – разом розвантажували буряки на цукровому заводі. Верховинцю відразу впала в око вродлива галичанка. Обряд одруження справляли двічі – в тіснуватих оселях старшини на малих батьківщинах наречених. Гуляли до рання. На столах була домашня високоградусна сивуха. За традицією, ще й кожен гість приносив пляшку оковитої.
Чотири роки мешкали під стріхою батьків Лозанів, які мали 8 дітей. Затим за лічені місяці звели неподалік в урочищі Луг біля потічка окреме житло. Доклалися до швидкого будівництва родичі, особливо вуйки-майстри. Односельчанин Василь Костюк, котрий мурував хату, навідріз відмовився від платні: «Якщо будеш гроші давати, то я хижу розберу». Столярні вироби самотужки виготовив Іван Степанович. А діти у сім’ї одне за одним з’являлися, мов сходинки до оселі: Аня, Оля, Таня, Юля, Іван, Володя, які згодом здобули освіту в технікумах та вишах.
Пару Лозанів поєднав навіть своєрідний бартер у здобутті професійної освіти у рідних краях «половинок»: Юлія Павлівна навчалася у Мукачівському сільськогосподарському технікумі на бухгалтерському відділі, практично все трудове життя присвятила фаху в Пилипецькій сільраді, а чоловік, працюючи спочатку трактористом у передовому місцевому колгоспі, закінчив Стрийський технікум механізації та електрифікації і став головним механіком. Землі орної було багато, та ще й добрива на поля треба вивозити, збіжжя транспортувати – працював від зорі до зорі. І все-таки своїм хобі вважав столярку. Щоправда, волю захопленню дав лише після виходу на пенсію. Перелік його виробів широкий: ліжка і шафи, столи та різні стільці, тумбочки й оригінальні вішалки… Ще й зі смаком оздобить кожну річ. Своїми руками розширив літню кухню, а в головному будинку горище перетворив на простору мансарду. Так у туристичному Пилипці одержала прописку ще одна агросадиба, до якої щороку радо заходить подорожуючий люд.
Навіть за поважного віку пан Іван активно береться за улюблене діло: виготовить кісся, всілякі кухонні предмети тощо. Шкода, що майстерня знаходиться на другому поверсі ще одного надвірного приміщення, бо підніматися ноги болять, та й два роки тому інсульт переніс. Син Іван, який часто приїздить із Івано-Франківська, аби підсобити, навіть хотів розібрати столярню, щоб батько не тратив сили… Але недарма той пишається працелюбністю свого роду, зокрема прадідом Шкиртою, котрий мав повно маржини, млин, валило, дві ступи… До речі, в одній із кімнат на стіні пара оформила генеалогічне дерево зі знімками близьких.
Напередодні до І. Лозана навідався заслужений художник України Василь Шиндра з Синевира. Їх познайомили теж заробітки – в Маріуполі. До солідного ювілею весілля митець підніс сюрприз – картину з сюжетом Синевирського озера, цим самим красномовно побажавши: з роси і води вам, Лозани! Сьогодні широке коло родини, знайомих щиро віншуватиме дожити й до червоного весілля, що вимірюються цифрою 100. Отож гірко!

2020-07-21 561 Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
ДОДАТИ КОМЕНТАР (тільки українською мовою.):
коментарі(0):
|
свіжі новини:
(пилипець)
свіжі коментарі:
(пилипець)
найбільше читають:
(пилипець)
|