Володимир Зеленський: Прийде весна, будемо саджати! ДОВІЧНО!

Дзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов Іван ХлантаДзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов Іван Хланта


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту

Погода

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

Hosting Ukraine

село колочава


Дзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов Іван ХлантаДзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов Іван Хланта

На Верховині коломийки – це не лише голос віків, а й духовний скарб попередників, який слід передати майбутнім поколінням. Іван Хланта давно виношував бажання записати їх у одному селі від визнаних у народі носіїв. Вибір управ на Колочаву з численними присілками в Тереблянській долині. Пошукова кількарічна праця увінчалася успіхом. Зібрані тут упорядковані й розбиті на жанрові розділи коломийки та співанки лягли в основу 824-сторінкового літературно-художнього видання «Співаночки мої милі» (2020). На світлині: Іван Хланта записує пісні від Наталії Надьмитьо в селі Руський Керестур, Сербія, 2007 рік (фото з «Урядового кур’єру»).

До кінця 10-го класу зібрав понад дві тисячі коломийок

Зі студентських років захоплююся творчістю мого земляка. Іван Васильович працює в кількох напрямах: як фольклорист, літературознавець, бібліограф, мистецтво- та краєзнавець, педагог… Його надбання – окрема сторінка мого життя. Змалку полюбив народну пісню, коломийки, колядки, дотепне слово фіґлярів, приказки, притчі, перекази та казки, які чув між дорослими під час роботи на полі та в зимовий період. Ця любов до народної творчості залишилася з ним на все життя, стала його незамінним дітищем. Ще підлітком від старшої сестри Христини записав 200 коломийок та 10 казок. До кінця 10-го класу зібрав їх у загальному зошиті вже понад 2 тисячі. За «Казку про трьох мисливців» на шкільному конкурсі став переможцем і отримав почесне визнання «Наш казкар».

Батьки вирішили дати синові можливість продовжити навчання – перевели у Драгівську СШ. Вчителька рідної мови, керівник літгуртка Марія Шпилька обдарованого вихованця привела в районну літстудію, якою керував Микола Рішко. Тут Іван Хланта познайомився з письменниками Юрієм Керекешем, Олександром Маркушем, Василем Коханом, Юрієм Шкробинцем та іншими. Їм уперше прочитав свої поетичні рядки «Іде весна широким кроком», «Сіяє сонечко навколо», «Де росте пахуча м’ята», «Знову іду я до калини», «Пожовтіло листя»…

У рідній школі заснував народний літературний музей


Допитливий розум привів сільського хлопця до Ужгородського державного університету. У серпні 1959-го став студентом українського відділення філфаку. Його талант мужніє і формується під впливом професора Петра Пономарьова та доцента Павла Лісового, котрі укріпили небувалий інтерес до народної творчості. Згодом він закінчить іще й аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Рильського АНУ, захистить кандидатську дисертацію на тему «Українська соціально-побутова казка». А свою трудову діяльність із дипломом випускника УжДУ розпочав у Донецькій області, потім учителював у с. Лази на Тячівщині, директорував у восьмирічці села Біловарці, рік був інспектором у Тячівському райвідділі народної освіти. Одночасно трудився на бібліографічній та науковій нивах.



Народився Іван Хланта в Копашневі на Хустщині 20 квітня 1941-го, тому особливу увагу звертав на рідне село. В тутешній школі заснував чи не єдиний на теренах України народний літературно-мистецький музей. З дня його відкриття Копашнево в Україні стало своєрідною духовною Меккою: щодня сюди завертають люди не лише з району та області, а й туристи зі всієї Європи, які автотуром мандрують по нашій державі. Музей вражає гостей. Тут зібрані книжки всіх письменників Закарпаття, картини визнаних у світі майстрів пензля Срібної Землі, вироби народних умільців, фольклорні фонозаписи, збережений для прийдешніх поколінь народний досвід, широке розмаїття обрядів, звичаїв та традицій бойків, лемків, гуцулів. За всім цим розмаїттям експонатів стоїть Іван Васильович.

Видав 150 книжок


Цей чоловік завжди заклопотаний. В Ужгороді його застанеш рідко – постійно в дорозі. За роки плідної пошукової роботи написав і видав понад 150 літературознавчих, фольклорних і краєзнавчих книжок. У свій час на окремі з них я написала рецензії. Згадаю лише деякі. «Земля ця серцем обігріта, багата мудрістю віків» – це моє враження про «Моє село» І. Хланти. В нім залишилися рідна школа, друзі, виплекані в юнацькім серці найзаповітніші мрії… З Копашнева вийшло 150 священників, які служать в країнах ближнього й далекого зарубіжжя…

Хлантове «Відлуння літературного Закарпатття» уміло нарощує художньо-естетичний смак читача, збагачує ґрунтовними пізнаннями, проявленими сьогоденням на царині сучасного крайового літературно-животворного процесу. А його «Коломийкарі Закарпаття» – унікальна антологія на 712 сторінок, яка знайшла живий відгук у серцях тих, хто щиро любить Верховину.

Нова робота Івана Хланти «Як чоловік кішку вчив працювати» одразу привернула мою увагу. На книжкових полицях шанувальників казок вона теж знайшла своє місце, як і її попередники «12 місяців», «Три золоті слова», «Біля райських воріт», «Добра наука», «Гора до неба», «Чарівне серце», «Казки одного села», «Дерев’яне чудо», «Казки Буковини, Верховини, Покуття, Підгір’я, Карпат», «Казки та легенди з-під Хустського замку» та інші.

Взагалі осягнути вклад Івана Васильовича в мистецтво й культуру Закарпаття, України та світової спільноти майже неможливо. У рецензії «Збирач скарбів нетлінних» я описала вже долю самого народознавця. На порозі нового тисячоліття він видав унікальний бібліографічний покажчик «Літературне Закарпаття у ХХ столітті». Тут оброблені матеріали на 236 письменників краю, іменний покажчик охоплює 32 сторінки! З-під його пера вийшли нариси про життя і творчу діяльність Дмитра Вакарова, Юрія Керекеша, Дмитра Кешелі, Юрія Мейгеша, Семена Панька, Петра Угляренка, Володимира Ладижця, Степана Жупанина, Івана Чопея, Петра Лінтура, Омеляна Довганича, Карла Копинця, Івана Чендея, Василя Густі…

Про Хланту є і повість, і поема


Як невтомний шукач-народознавець він обійшов десятки сіл, містечок, хуторів, присілків і міст у рідному Закарпатті та на Бойківщині, Гуцульщині, Кубані, по румунських, сербських і хорватських селах україномовного походження. Хустянин Іван Губаль написав про нього художньо-документальну повість «Володар мудрості народної» (2004). Свої твори йому присвятили Микола Рішко («Шукач чарівних перлин», 2001), Михайло Ряшко (ліро-філософська поема «Лицар духу», 2004), а провідний науковець Івано-Франківщини Володимир Качкан склав унікальний бібліографічний покажчик

Задумів у Івана Васильовича багато. За сумлінну багаторічну подвижницьку діяльність і ревне натхнення на ниві духовного відродження нашої держави він став лауреатом всеукраїнських премій імені Володимира Антоновича, Івана Франка, Ярослава Мудрого, Зореслава, Ірини Калинець (за перемогу в номінації «Білі плями історії України»), ХІV конкурсу ім. Мирона Утриска. А ще – має почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України», є академіком Академії вищої освіти України, нагороджений орденами Нестора Літописця та святого рівноапостольного великого князя Володимира.

4 квітня Іван Хланта відзначатиме 80-ліття. Нехай хода ювіляра й надалі буде твердою, впевненою та несхитною, щоб до намічених нових горизонтів пошукової діяльності він прямував, не оглядаючись, і завжди вчасно повертав із небуття цінні творчі перлини та мудрість, успадковану від наших предків.

Марія КОНКІНА


Людина невичерпного потенціалу


Відомий фольклорист, науковець, культурний діяч Іван Хланта є частим гостем і добрим другом багатьох горян. Днями йому виповнюється славний ювілей – 80 років. Це яскравий шлях невтомної праці, щедрих плодів і незрадливого оптимізму.

Казки й коломийки приваблювали його з дитинства. Щодо перших – опублікував велику їх кількість із розповідей Дмитра Юрика, Юрія Баняса, Петра Куртанича та інших. «У народних казках можна отримати відповіді, мабуть, на всі питання, які турбують людину. Тільки це треба вміти знайти», – сказав Іван Васильович у одному з інтерв’ю автору цих рядків.

А стосовно коломийок – він об’їздив усі села Закарпаття, записуючи ці маленькі дивовижні пісні, а читачам подарував низку відповідних книжок, зокрема кілька місяців тому вийшла у світ солідна 800-сторінкова збірка коломийок Колочави «Співаночки мої милі». «Хотілося б, щоби коломийка й надалі була активною. У післявоєнний період цей жанр широко побутував майже в кожному селі краю, а зараз, під впливом різних факторів цивілізації, її популярність втрачається. Ще кілька десятиліть тому в гірських районах коломийки співали і творили щоденно. Шкода, що не все з того вдалося записати й опублікувати», – з сумом констатує.

Іван Васильович відомий не лише як фольк­лорист, а й як педагог, літературознавець, бібліограф, 2007-го здобув ступінь доктора мистецтвознавства. Це – людина невичерпного потенціалу: досі щороку з’являються його нові книжки, статті, рецензії…

Доктор філологічних наук Микола Зимомря вважає, що «Іван Хланта завжди був самим собою – у праці, де шукав розраду для душі. Але найістотніше, напевно, в тому, що науковець (його фольклористичні та літературно-критичні дослідження зробили би честь першому-ліпшому європейському університету!) буквально повертає народові розгублені скарби, самозречено й неослабно розорює глибинні дослідницькі перемоги в малознаній царині фольклористичних, культурно-мистецьких і літературних багатств». А от письменник Петро Скунць колись лаконічно відзначив: «Він – трудяга». І це справді так.

Юрій БАБІЧИН


«Іван Хланта» (2008).Дзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов Іван ХлантаДзвони великодні дзвонили, коли у світ прийшов Іван Хланта


2021-04-17
переглядів: 423
джерело: Новини Закарпаття

ДОДАТИ КОМЕНТАР (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:


коментарі(0):

свіжі новини:
(колочава)

свіжі коментарі:
(колочава)

всі коментарі

найбільше читають:
(колочава)



© Сергій Росада 2013-2021, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.