Русскій корабль - іді нах*й !

Крайова освіта у цифрах, фактах і епохах


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту

Погода

Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.

Hosting Ukraine

село колочава


Крайова освіта  у цифрах, фактах і епохах

Станіслав Аржевітін випустив у світ черговий том із серії «Історія верховинського села» під назвою «Шкільництво» – на 1300 з гаком сторінок. Книжка базується на архівних матеріалах, тож автор висловлює подяку за підтримку Держархіву області.

«Шкільництво» охоплює зародження, становлення і розвиток освітньої галузі на Міжгірщині та Закарпатті за Австро-Угорщини (до 1918 р.), чехословацького періоду (1918 – 1939), угорської окупації (1939 – 1944) та в пору радянської епохи (1944 – 1991 рр.). Тут можна довідатися, що за угорців перші державні школи відкрилися на Верховині в середині ХІХ ст. (зокрема в Майдані, Келечині, Річці, Голятині – у 1885 році), а на Тереблянській долині – на початку ХХ: у Синевирі – 1909-го, Нижній Колочаві-Горбі та Нижній Колочаві (теперішньому Негрівці) – 1911 р., у Нижній Колочаві-Лазах – раніше, в 1899-му. Першими навчителями були дяки, а відтак дипломовані церковно-приходські вчителі. За цей час у Волівському окрузі (Міжгірщина) налічувалося 14 державних та 23 церковні школи, які мали на меті «змадяризувати» горян, утримувати прихожан у своїй конфесії. Бурхливішим став розвиток шкільництва за чехів, хоча після Першої світової більшість освітніх приміщень знищили, а чимало педагогів із різних причин звільнили. Як пише автор, на початку 1921 року в 487 селах на Підкарпатській Русі було 527 шкіл із народною (руською) мовою навчання (28 817 учнів), 116 – з мадярською (11 579), 32 – зі словацькою (2 692), 7 – з румунською, 2 – з німецькою (796 уч.), одна – з єврейською. Серед цих закладів 267 були державними, 318 – уніатськими, 51– реформаторський. У 1938-му їх кількість зросла до 938, зокрема на Мараморощині – до 319, а вчителів – до 1321. Тоді вже за джерелами фінансування вони поділялися на державні, церковні (римо-католицькі, греко-католицькі, євангелістські, єврейські), казенні і приватні. А за мовами навчання були підкарпатські (народні), чехословацькі, мадярські, німецькі, румунські, єврейські, циганські. У 1919 – 1939 рр., крім народних (початкових), до системи освіти входили середні школи (гімназії, семінарії, училища), торговельна академія, інтернати, повітові училища, дитячі (дошкільні) заклади, навчальні спеціалізовані курси та горожанські (неповні середні) школи.

Значний інтерес викликає частина книжки «Вчителі з «Вкрайіни». Одразу після Другої світової війни Міністерство освіти УРСР у зв’язку з браком кадрів направило на Закарпаття 805 педагогів, а до 1950-го їх, зі східних та центральних областей республіки, уже було майже 5000. Понад 250 освітян потрапили і в Колочаву, проте лише 15 назавше пов’язали свою долю з цим селом. З-поміж них – і вже покійний батько автора Михайло Іванович, який викладав фізкультуру й військову підготовку, та мати Любов Дмитрівна (дівоче прізвище Дринь), котрій нівроку 86 літ. «Дезертирство» диктувалося жалюгідними умовами праці та життя. У виданні навіть подаються уривки листів приїжджих зі скаргами до рідних – звичайно, їх зміст на той час не минало пильне око «кадебешної» цензури. Віддаючи шану захожим освітянам, С. Аржевітін ініціював встановлення у 2009 році пам’ятника «Вчителька з Вкрайіни» – так на місцевій говірці тоді величали нашу державу. На ній викарбувані імена вірних фаху півтора десятка жінок – сіячів доброго, розумного й вічного. До речі, освіті Станіслав Михайлович присвятив велику увагу, створивши музеї чеської, радянської і церковно-приходської шкіл, відкрив скульптурну композицію колочавської рукописної книги 1747 р. «Перло дорогоцінноє», що належить місцевому дяку Івану Лугошу, – оригінал зберігається у фондах краєзнавчого музею в Ужгороді.

Не менш жвавий інтерес викликають частини «Особистості шкільництва», які вважаються гордістю не лише одного села, та «Однокласники». Особливо вражають фотодокумени: далеко за тисячу світлин – як сучасних кольорових, так і пожовклих, котрим уже ледь не століття.

Дебютна презентація книжки відбулася в Колочаві. Там були й освітяни району, автор вручив новенькі примірники шкільним бібліотекам.



Довідково. Станіслав Аржевітін народився 14 червня 1961 р. у сім’ї вчителів у Колочаві. Доктор економічних наук, завкафедри банківської справи Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана, нардеп V та VІ скликань, нагороджений орденами Ярослава Мудрого V ст., «За заслуги» І, ІІ, ІІІ ст., відзнакою Президента України «Хрест Івана Мазепи». Член НСПУ. У рідному селі з його ініціативи створили приватний музейний комплекс «Старе село», тут є аж 10 різнотипних закладів із великою кількістю експонатів, плюс два десятки пам’ятників. До його заслуг перед земляками можна внести й місцевий фестиваль «Ріплянка», школу вівчарства, сценарій екранізованого серіалу з життя та історії Колочави тощо.



2019-11-25
переглядів: 2075
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ Фото автора

ДОДАТИ КОМЕНТАР (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:


коментарі(3):

2019-11-28 худинець
Тебе бабчику вигнав, бо ти крав гроші і хижу построїв за його счот. люди роблят у нього за копійки, дурний нарід.

2019-11-27 бабчик
чмирь колочавський землекрад, я йому сказав скільки він земель вкрав в колочаві, а цей жидище мене вигнав із роботи, ви подивіться ті люди які в нього працюють незаконно їм він видає мізерну зарплату і налоги неплатить державі

2019-11-26 ляля сюгайка
нехай землі поверне що вкрав в Колочавців мойша і нехай напише книжку як він всі землі позабирав у Колочаві

свіжі новини:
(колочава)

свіжі коментарі:
(колочава)

всі коментарі

найбільше читають:
(колочава)



© Сергій Росада 2013-2021, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.