ПОРОШЕНКО: "На сьогоднішній день, шановні закарпатські лісівники, через які офшори ви продавали цей ліс, на які західні рахунки йшли ці гроші, які крали, це все вже відомо. За моїм дорученням, у співпраці Податкової міліції, СБУ і фінмоніторингу - чекайте незабаром гостей, дуже скоро".

ЛІСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО У ЗАПИТАННЯХ ТА ВІДПОВІДЯХ (довідник для громадян )


міжгірський район
(всі новини)


Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.


селище міжгір'я



Продовження. Початок тут
25. Куди скаржитись, якщо приватні користувачі лісів забороняють мешканцям прилеглих сіл ходити в ліс або здійснюють у ньому самовільне будівництво?

Перелік органів, куди необхідно скаржитись, залежить від правових підстав користуванням лісовими землями, з якими пов’язане конкретне порушення. В першу чергу належить з’ясувати, чи порушено тільки лісове законодавство чи незаконні дії порушують і вимоги земельного права.
Найбільш ефективним та дієвим заходом у випадку виявлення грубих порушень земельного законодавства (самовільне будівництво, самовільне захоплення лісових земель тощо) є звернення до органів прокуратури. Прокуратура на даний час наділена найбільшими контрольно-наглядовими повноваженнями, зокрема  має право залучати до перевірок фахівців інших контролюючих органів, витребувати документи, ініціювати притягнення винних осіб до різних видів юридичної відповідальності, вносити документи прокурорського реагування тощо.
У поданій до прокуратури скарзі потрібно аргументовано вказати, в чому полягає суть порушення, зазначивши, які саме правові норми порушено. До неї додаються документи та фотографії, що підтверджують викладені доводи. Варто нагадати, що складені заяви та скарги повинні відповідати вимогам Закону України «Про звернення громадян».
Для перевірки правомірності зміни цільового призначення земельної лісової ділянки копію скарги слід спрямовувати до територіального органу земельних ресурсів. Ці органи (в складі яких нині діє земельна інспекція як невідокремлений підрозділ) до початку функціонування Державної інспекції сільського господарства України виконують інспекційні функції в сфері охорони та використання земель. Крім цього, посадові особи земельних ресурсів мають прямий доступ до баз даних земельного кадастру, землевпорядної, картографічної інформації, на підставі якої можна швидко зробити висновки про обґрунтованість та режим використання певної ділянки.
Також можливе направлення скарги до державної екологічної інспекції, посадовці якої уповноважені здійснювати перевірки в порядку державного контролю за додержанням природоохоронного законодавства. Повноваження екологічної інспекції та земельних ресурсів в цій сфері багато в чому дублюються, але загалом посадовці земресурсів уповноважені контролювати питання використання земель, а екологи – сферу охорони земельних ресурсів.
Звичайно, за все, що коїться на наданих їм лісових землях у першу чергу відповідають постійні користувачі  лісогосподарські підприємства. Якщо ці землі перебувають в користуванні держлісгоспу, державна лісова охорона має право видати юридичній чи фізичній особі припис про усунення порушень лісового законодавства, наприклад, прибрати сітку-паркан, звільнити ділянку від речей, усунути перешкоди тощо. Однак посадовці державної лісової охорони поки що недостатньо володіють наданими повноваженнями з цих питань, тому усталеної «контролюючої» практики у більшості областей немає. Більшість з наданих контрольних повноважень державної лісової охорони залишаються нереалізованими через їх недостатнє правове регулювання. Отже, здебільшого єдиним інструментом Держлісохорони залишається притягнення лісопорушників до адміністративної відповідальності. Також самі керівники лісгоспів іноді не бажають вступати в конфлікти з керівниками мисливських угідь або представниками районної влади.
Якщо порушення пов’язане з обмеженням доступу громадян у ліс, скарга також спрямовується на адресу територіальної чи природоохоронної прокуратури. У скарзі вказується, що користувачами мисливських угідь чи тимчасовими користувачами порушуються вимоги ст. ст. 23, 66 Лісового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про рослинний світ», і в резолютивній частині ставиться питання про внесення на адресу користувача або власника припису про усунення порушень закону. В інтересах безпеки скаржників та обґрунтованості вимог такі звернення повинні мати колективний характер.
Нині не передбачено адміністративної або кримінальної відповідальності за обмеження доступу в ліс, тому в прокуратури відсутні підстави для порушення провадження про адмінпроступок чи порушення кримінальної справи. Штрафи чи матеріальні стягнення на винних осіб за ці порушення також не накладатись не будуть. Проте сам факт заборони чи перешкоджання вільному доступу громадян будь-яким шляхом (наказу, погроз, встановленням парканів, розміщенням охоронців тощо) у державні чи комунальні ліси є безпосереднім порушенням вимог закону. На усунення протиправних дій прокурор може винести офіційний документ реагування – припис, що відповідно до ст. 22 Закону України «Про прокуратуру» виноситься у випадках, коли порушення закону має очевидний характер і може завдати істотної шкоди інтересам держави, громадян, якщо його не буде негайно усунуто. Припис підлягає негайному виконанню, про що адресат повинен повідомити прокурору. За невиконання припису прокурора передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 185-6 КУпАП. Про прийняте рішення прокуратура має повідомити у термін, встановлений Законом України «Про звернення громадян».
Якщо порушники-лісокористувачі через деякий час знову розпочнуть протиправні дій, слід ініціювати повторні звернення до прокуратури з проханням притягнути їх до адміністративної відповідальності за невиконання законних вимог прокурора.
Трапляються випадки, коли місцеві (районні) прокуратури виявляються «заангажованими» стосунками з місцевими представниками бізнесу чи влади. Останні, в свою чергу, можуть бути власниками (чи причетними особами) мисливських угідь або користувачів лісів, що допускають порушення прав громадян. З цих причин районні прокуратури іноді можуть поверхово перевіряти заяви громадян, обмежуючись формальними відповідями. У такому випадку рекомендуємо звертатись до обласної прокуратури з аналогічною скаргою, зазначивши в ній, що попереднє звернення до прокуратури районного рівня не дало очікуваних результатів.

26. У нашому районі приватна фірма хоче купити ліс у лісгоспу для мисливських угідь, але на яких умовах, ми  місцеві мешканці, не знаємо. Який правовий режим мисливських угідь? Чи забирає власник мисливських угідь наданий ліс в оренду/власність?

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про тваринний світ», мисливством вважається вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів. Для організації та ведення мисливського господарства надаються у користування спеціально визначені для цього мисливські угіддя. Що таке «мисливські угіддя», визначається у ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство та полювання»: ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства. Користувачами мисливських угідь можуть бути спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.
Спрощуючи зміст цих законодавчих положень, можна сказати, що мисливські угіддя  це окреме природне середовище для перебування мисливських тварин, яке надається певному мисливському підприємству не просто, щоб «іноді постріляти в тварин», а з конкретною метою – для ведення мисливського господарства. Останнє передбачає здійснення цілого комплексу заходів, спрямованих у першу чергу на охорону, відтворення, регулювання чисельності та облік мисливських товарин, а не тільки на їх добування.
Звичайно, територіальним базисом будь-яких угідь є земля, а саме – певна земельна ділянка. Оскільки йдеться про різні природні ресурси (землю та тваринний світ), закони розрізняють ці поняття. Земельна ділянка – це предмет регулювання земельного права (ст. 79 ЗКУ), що має визначені межі та підлягає обов’язковій реєстрації в земельному кадастрі. На її відведення потрібно розробляти землевпорядну документацію, отримувати правовстановлюючий документ тощо. На відміну від земельної ділянки, угіддя можуть надаватись винятково у тимчасове користування. Користування угіддями не слід плутати з користуванням (орендою) земель, адже це дві різні форми правового регулювання різних суспільних відносин. Угіддя можуть використовуватись на земельних ділянках, що знаходяться у різних землевласників та землекористувачів, зокрема – в орендаторів.
Закон України «Про мисливське господарство та полювання» (ст. 21) визначає, що відносини між власниками або користувачами земельних ділянок і користувачами мисливських угідь повинні регулюватись відповідними договорами. Це значить, що користувач мисливських угідь не має юридичних прав на земельні ділянки, надані йому для ведення мисливського господарства. Відповідно, він за жодних обставин не може купити мисливські угіддя, адже вони не об’єктом права власності. Якщо користувач мисливських угідь і забажає придбати чи взяти в оренду землю під мисливськими угіддями, він має це робити згідно з вимогами чинного земельного законодавства. У такому разі купівля чи оренда земель буде здійснена ним юридично з іншою метою, адже в земельному праві немає такого цільового призначення земель як «для ведення мисливського господарства». Зауважимо, що землі, на яких ростуть ліси, в Україні законодавчо обмежені в обігу. Землі лісогосподарського призначення, за винятком, передбаченим ст.ст. 12 ЛКУ, 56 ЗКУ, неможливо придбати у власність. Оренда державних та комунальних лісів та земель взагалі не передбачена чинним лісовим та земельним законодавством.
Мисливські угіддя більшості користувачів розташовані одночасно і на лісових і на сільськогосподарських землях, на водно-болотних ділянках, землях запасу тощо. Щодо здійснення мисливства на лісових землях, законодавець вирішив врегулювати це таким чином: надання лісів для використання в якості мисливських угідь для ведення мисливського господарства вважається довгостроковим тимчасовим користуванням лісами. Згідно зі ст. 75 ЛКУ використання корисних властивостей лісів для потреб мисливського господарства здійснюється відповідно до цього Кодексу та законів України "Про тваринний світ", "Про мисливське господарство та полювання". Тобто, виходячи зі змісту ст.ст. 18, 20, 67 ЛКУ, об’єктом використання при веденні мисливського господарства стали корисні властивості лісів, а «мисливські угіддя», розташовані в лісах, стали синонімом поняття «лісова ділянка».
Отже, коли кажуть про надання лісових угідь у користування мисливському господарству, з правової точки зору йдеться про надання лісової ділянки у довгострокове тимчасове користування, у ході якого використовується не тільки тваринний світ, а й корисні властивості лісів.
Згідно з законом державне лісогосподарське підприємство є одночасно постійним землекористувачем і постійним лісокористувачем. А якщо підприємство має спеціальний мисливський підрозділ, і йому передані мисливські угіддя, воно також є користувачем мисливських угідь. Три наведені «іпостасі», є різними правовими режимами користування природними ресурсами, і регулюються різними галузями права, отже їх не слід плутати між собою.
Підприємство має право лише користуватися наданими землями, лісами та мисливським угіддями, тому його директор не може продавати, надавати у користування чи якимось чином відчужувати ці ресурси. Згідно з законом  це виняткова прерогатива відповідних державних органів.

27. Я є власником земельної ділянки площею 3 га на Поліссі, що належить мені на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Категорія земель  землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь – рілля. Я декілька років не обробляв її, тому на ділянці самосівом виросли чагарники та невеликі дерева. Чи можу я їх самостійно вирубати без будь-якого дозволу?

Відповідно до п.“а” ч. 1 ст. 91 Земельного Кодексу України власники земельних ділянок зобов’язані забезпечувати їх використання за цільовим призначенням. Оскільки цільове призначення ділянки – сільськогосподарське, Ви зобов’язані були використовувати землю винятково для товарного сільськогосподарського виробництва. Для цього ділянку потрібно було регулярно обробляти, здійснювати агротехнічні заходи, знищувати бур’яни, деревну рослинності тощо. Подібна бездіяльність містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та тягне накладення штрафу в розмірі від 85 до 340 грн.
Для усунення цього порушення та відновлення попереднього стану ділянки деревна та чагарникова рослинність підлягає вирубці. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів власники земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу. Тобто, приватному власнику не потрібно одержувати дозвіл (лісорубний квиток) на вирубку дерев та чагарників на належній йому ділянці.

28. Я є власником земельної ділянки площею 2 га, що належить мені на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Категорія земель  землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь – рілля. Однак сільськогосподарські якості цієї ділянки мене не задовольняють, оскільки земля малородюча, а якість ґрунту погана. Чи можу я створити ліс на цій землі та стати його власником?

Чинне земельне законодавство не забороняє створювати ліси на землях сільгосппризначення. Проте, у цій ситуації закон містить декілька суттєвих обмежень, внаслідок яких процедура створення лісу на сільгоспземлях для фізичних осіб залишається вкрай ускладненою. На жаль, закон не містить реальних заходів стимулювання створення нових лісів (кажучи мовою закону – лісорозведення) приватними особами.
Так, згідно зі ст. 81 ЛКУ лісорозведення здійснюється на призначених для створення лісів землях, не вкритих лісовою рослинністю, насамперед низькопродуктивних та непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), на землях сільськогосподарського призначення, виділених для створення полезахисних смуг та інших захисних насаджень. Ці землі належать до земель лісогосподарського призначення.
З викладених вимог закону можна зробити висновок, що законом не передбачено створення лісів на «нормальних», тобто родючих ґрунтах. Відповідно, уповноважені державні органи не матимуть правових підстав для того, щоб перевести ріллю (землі с/г призначення) в категорію лісогосподарського призначення і надати дозвіл на створення лісу на таких землях. Для створення нових лісів потрібно, щоб землі були або малопродуктивні/деградовані, або призначались для створення полезахисних лісосмуг чи захисних насаджень. Згідно зі ст.164 ЗКУ консервація шляхом залісення деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських земель належить до заходів з охорони земель.
Для швидкого визначення «якості» ділянки спочатку доцільно обстежити ділянку фахівцями-ґрунтознавцями, які за плату нададуть висновок про її ґрунтовий покрив та можливість їх консервації шляхом залісення. Якщо землі будуть визнані малопродуктивними/деградованими і такими, що призначаються під залісення, далі потрібно надати заяву на адресу районної адміністрації з клопотанням про обстеження ділянки та організації процедури її консервації. До речі, навіть якщо ці землі будуть визнані малопродуктивними чи деградованими, це зовсім не значить, що вони призначатимуться під залісення. Залежно від типу ґрунтів та природно-сільськогосподарських зон, може бути рекомендовано їх залуження (тобто поліпшення продуктивного трав'яного покриву з метою закріплення поверхні й запобігання ерозії).
Далі, спеціально створена комісія після обстеження ділянки подає висновок про доцільність консервації на адресу голови РДА. Якщо ґрунти будуть визнані малопродуктивними та деградованими (такими, що призначаються під залісення), на підставі розпорядження адміністрації, землевпорядною організацією виготовляється проект консервації ділянки. Сплатити за виготовлення проекту доведеться власнику ділянки. Виготовлений проект повинен пройти землевпорядну експертизу, після чого головою районної адміністрації видається розпорядження про затвердження проекту консервації. Процедура визначення малопродуктивних та деградованих земель та їх консервації передбачена «Порядком консервації земель», затвердженим Наказом Держкомзему №175 від 17.02.2002 року.
Але наявність затвердженого проекту консервації ще не означає, що Ви можете приступати до її використання – тобто садіння лісу. Використати земельну ділянку для залісення можливо лише тоді, коли у Вас на руках буде зареєстрований державний акт, де зазначено, що ділянка має лісогосподарське призначення і призначається для ведення лісового господарства.
Для цього необхідно змінити цільове призначення ділянки з сільськогосподарського призначення на землі лісогосподарського призначення, як цього потребує ст. 81 ЛКУ та ст. 20 ЗКУ. Це, в свою чергу, вимагає від Вас за власні кошти замовити в землевпорядній організації виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки. Утім, на сьогодні уповноважені органи виконавчої влади не нададуть дозвіл на виготовлення такого проекту, оскільки нині діє мораторій на відчуження земель с/г призначення (п.15 Перехідних положень ЗКУ). Це означає, що навіть якщо буде виготовлений проект консервації на залісення цієї ділянки, змінити її цільове призначення до скасування мораторію буде неможливо. Тим більше, що згідно з ч. 9 ст. 149 ЗКУ зміна цільового призначення ріллі площею понад 1 га здійснюється винятково з дозволу Кабінету Міністрів України.
На початку 2012 року планується вступ у дію Закону України «Про ринок земель», яким скасовується мораторій на відчуження земель с/г призначення (прим. - станом на 01 жовтня ухвалено законопроект). Однак, відповідні зміни до Земельного кодексу щодо надання дозволу на зміну цільового призначення ріллі поки що не передбачені. Отже, повноваження на надання дозволу на розробку проекту землеустрою залишатимуться у Кабінету Міністрів України, він же має затверджувати цей проект відведення.
Іншими словами: оформлення землі для створення приватних лісів, особливо на ділянках сільгосппризначення  це досить кропітка, витратна і тривала процедура, та її позитивний результат законом не гарантований.

29. Я - пенсіонерка, живу в селі, та ціна на дрова для мене занадто висока. Моя знайома живе в сусідній області, але дрова в них коштують дешевше. Чи регулюються законодавством ціни на дрова для сільського населення?

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Статтею 9 цього ж Закону визначається, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво. На підставі п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» право встановлювати ціни на дрова надано обласним державним адміністраціям та Раді Міністрів АРК.
Отже, на рівні кожної області має бути прийнято відповідне розпорядження, яким затверджено граничні ціни на дрова, що реалізуються населенню для побутових потреб. Лісгоспи не мають права реалізовувати громадянам дрова вище встановлених адміністрацією цін. Для того, щоб дізнатись про розміри цін, слід звернутись до відповідної адміністрації. З цього також випливає, що вартість дров у кожній області може бути різна. Як правило, вона встановлюється залежно від сорту деревини (твердолистяна, м’яколистяна), їх довжини, умов поставки (склад лісгоспу, лісосіка).
Контроль за додержанням рівня фіксованих та регульованих цін здійснюють державні інспекції з контролю за цінами у відповідних областях.

30. Чому лісники чи комунальні служби не прибирають побутове сміття у приміських лісах? Які санкції мають нести особи, які засмічують ліс?

Зеленими насадженнями опікуються відповідні підприємства, інші організації зеленого господарства, на балансі яких перебуває відповідний об’єкт благоустрою зеленого господарства державної чи комунальної власності. Згідно p п. 6.2 «Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України», затверджених наказом Мінбуду від 10.04.2006 року №105, балансоутримувачі об’єкта зеленого господарства зобов’язані утримувати в належному санітарному стані об’єкт благоустрою. Отже, прибирання сміття покладається безпосередньо на комунальні підприємства, що доглядають за зеленими насадженнями населених пунктів.
Варто зазначити, що згаданий наказ також відносить міські ліси до об’єктів благоустрою зеленого господарства. З цього можна зробити висновок, що на міські ліси в цій частині поширюються вимоги не тільки лісового законодавства, а й режиму утримання зелених насаджень.
Оскільки лісгоспи виступають в якості лісокористувачів, то згідно зі ст. 91 ЗКУ вони зобов’язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Спеціальним законом в цій сфері є Закон України «Про відходи». Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відходи» відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними. З метою запобігання або зменшення обсягів утворення відходів виявлені безхазяйні відходи беруться на облік. Визначення режиму використання безхазяйних відходів покладається на місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які ведуть облік та несуть відповідальність за їх подальше використання, додержання умов поводження і запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище.
Таким чином, закон не покладає на лісогосподарські підприємства обов’язок вести облік, визначати режим використання безхазяйних відходів, поводження з ними та запобігання їх негативному впливу на навколишнє природне середовище.
Питання охорони та догляду лісів державної власності врегульовуються лісовим законодавством. Виходячи зі змісту ст.ст. 64, 86 ЛКУ, до комплексу заходів спрямованих на охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень не входить обов’язок лісогосподарських підприємств прибирати побутові відходи.
Лісгоспи також не можуть нести відповідальність за засмічення лісів, що сталось не з їх вини. Відповідно до ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у засміченні лісів побутовими і промисловими відходами. Тобто не буде вини лісогосподарського підприємства у тому, що громадяни (котрі і є безпосередніми винуватцями засмічень), вчинюють такі порушення.
Утім на практиці, більшість лісгоспів постійно організовує прибирання побутових відходів на лісових ділянках, що найбільш піддаються засміченню. Площа лісів середнього держлісгоспу становить близько 20-25 тис. га, а середня штатна чисельність його працівників становить 100-150 осіб. Тому лісогосподарські підприємства повністю не в змозі забезпечити постійне прибирання сміття на всіх ділянках, що примикають до населених пунктів та автодоріг.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» обов’язок кожного громадянина України  берегти та охороняти природу, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Обов’язок кожного громадянина, здійснюючи загальне користування лісовими ресурсами,  не допустити погіршення санітарного стану лісів (ст. 66 ЛКУ). Отже, закон вимагає від громадян не тільки не смітити самим, але й не допускати, щоб це робили інші.
Засмічення лісів є адміністративним правопорушенням, передбаченим ст. 73 КУпАП, і тягне за собою накладення штрафу на громадян в розмірі від 85 до 170 грн. Накладати штрафи за ці проступки уповноважені посадовці державної лісової охорони та державної екологічної інспекції. Звичайно, існуючу проблему засмічення лісів та зелених зон не можна вирішити тільки правовим шляхом. Для її подолання потрібна постійна, спільна та цілеспрямована робота лісівників та суспільства, інакше масштаби цього явища невпинно зростатимуть.



2013-11-13
переглядів: 3778
джерело: Олег Сторчоус. Український лісовод.

додати коментар (тільки українською мовою, до 1000 літер):

автор:
коментар:

коментарі(0):

останні новини:

свіжі коментарі:

найпопулярніші:



email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.