«ПЛАКАВ, ЯК ДИТИНА, КОЛИ ВИНОСИВ МЕРТВИХ»


міжгірський район
(всі новини)


Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.


BR>

селище міжгір'я



ІВАН КУТ 20 МІСЯЦІВ ВІДСЛУЖИВ У АФГАНІСТАНІ

15 лютого – пам’ятна дата для тих, кому довелося служити в збройних силах СРСР. Саме цього дня 28 років тому відбулося остаточне виведення обмеженого контингенту радянських військ із Афганістану.

Протягом цілого десятиліття проходила збройна інтервенція у цій ісламській державі. Майже півтори сотні верховинців теж довелося виконувати інтернаціональний обов’язок. А точніше – брати участь у бойових діях із кровопролиттям. Цю війну справедливо нарекли чужою, бо захищали не рідні рубежі, а інтереси політиканів. З-поміж тих, хто мусив це робити, був і міжгірець Іван Кут.

Він родом із Синевира. За повісткою з райвійськкомату в армію відправився наприкінці 1986-го. Майже одразу юнака відправили в російські краї. У Горьківській області півроку проходив навчання в сержантській школі. Відтак маршрут проліг у Таджикистан, а звідти – в Афганістан, де пробув 20 місяців. Тут виконував доручення начальника радіостанції малої потужності.

Під час нашої розмови зізнається, що страшно було на перших порах. За охорони доріг, котрими проходили каравани радянської військової техніки, або на блокпостах, на яких чергував, раз за разом траплялися несподівані й нищівні обстріли ворога. «Спочатку плакав, як дитина, коли виносив на носилках мертвих чи важкопоранених», – каже нині 49-річний Іван Кут. Для нього, приміром, був жахіттям випадок, коли за безглуздого розпорядження командирів, котрим закортіло продемонструвати військову силу, в засаду в гірській місцевості потрапила велика група радянських солдат і офіцерів. За стрільби з ущелин загиблих виявилося занадто багато. Не одна сім’я відтак гірко омивалася сльозами... Радісним моментом тут ставала хіба зустріч земляків у формі. Серед них виявилися синевирці Андрій Чуп та Іван Фетько, Іван Юрик із Лозянського, Василь Коцур із Річки…

Згодом звик дивитися смерті у вічі. Одного разу навесні, коли снаряд із гранатомета вцілив у бойову машину, Івана контузило. Підлікувався в санчастині – й знову на передову. Визнає, що вижити в Афганістані допомогли молитви матері Марії Степанівни. До Всевишнього за спасіння зверталися, звичайно, і батько Федір Васильович, на жаль, нині вже покійний, і сестра Ольга. Хоч і засекреченою була військова пошта, але вдалося все-таки повідомити рідних, що потрапив у пекло.


Щасливому поверненню додому радів не так сам, бо змужнів за суворого випробування, як рідня, знайомі, близькі. На міжгірському заводі «Електрон» познайомився з місцевою дів­чиною Оленою Липей, з якою у травні 1990-го зіграли весілля. Разом виростили сина Миколу, котрому вже 22 роки. Відтак трудився трактористом у райсільгоспхімії, лісокомбінаті, комунальній службі. Зараз ніде не працює, бо інвалід ІІ групи, як-не-як, а контузія й жахи війни далися взнаки. Полюбляє бути серед людей – у спілкуванні з ними зарубцьовуються душевні рани. Зустрічаються й із місцевими товаришами-афганцями, яких, як не прикро, з кожним роком стає все менше. Таке лихоліття не кожному дано довго пережити…



2017-03-05
переглядів: 1267
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

додати коментар (тільки українською мовою, до 1000 літер):

автор:
коментар:

коментарі(3):

2017-03-13 Оксана
Щастя і здоров"я Вам іВашим сімям ,Бережіть дружбу допомагайте один одному .

2017-03-05 Маринець
Переглядів 8 0.05..Наливка з Річки.

2017-03-05 Агент 0.05
Василю, напиши як я бив кагебістськов сексотов.

останні пропозиції:

свіжі відгуки:

найпопулярніші:



email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.