Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
У Колочаві презентували фундаментальне видання – збірки коломийок на 800 сторінок «Співаночки мої милі». До книги увійшли тисячі коломийок, які були записані у селі Колочава від місцевих жителів.
Усе це багаторічний труд відомого фольклориста, академіка Академії наук вищої освіти України, заслуженого діяча мистецтв України <b>Івана Васильовича Хланти</b>. Він неодноразово приїжд... докладніше 2020-12-23
МОЯ ПЕРША ЕЛЕКТРОННА КНИЖКА! https://andronum.com/product/durunda-andriy-viktoriya-regiya/
Без книг ми б залишились дикунами Гельвецій
Кожному письменнику важко дається його книжка, як і дитина – породіллі. Бо книжка – теж дитя свого творця. Як і людина, кожна книжка має свій характер, вік, судьбу свою та історію-біографію, інколи навіть цікаву й захоплюючу. Саме таку має «В... докладніше 2020-09-10
Сьогодні був би день народження Петра Скунця - великого українського поета і мого земляка - Міжгірчанина... На смерть земляка у мене - не поета - написався вірш. Тоді, у той важкий день утрати...
ПАМ’ЯТІ ПЕТРА СКУНЦЯ,
Прощай, поете, ти вже відспівав, Ти відстраждав, відмучив, відмолився. Ти так палав, що час не поспівав Тебе догнати – от він і помстився.
Тоді я закінчив п’ятий клас. Нічого хорошого не чекало мене влітку, а як завжди – щоденна важка робота. Найперше – з сіном. Бо відколи помер батько – ми всі змушені були косити: мама, сестри, я… Навіть молодший від мене братик помагав… «Не ти, Митре, махаєш косою, а вона – тобою», «Такий-ись малий, що тя з трави не видко», «Коси, коса, поки роса», - йдучи на свої косовиці, казали ме... докладніше 2020-04-14
…Від тої тяжкої звiстки, як вiд страшного грому, здригнулася наша Черлена Купiль: Чедрикова Маня повiсилася. Вiддалася в сусiдню Березову Падь за якогось там, що роками лiтав по сибiрах за великими грошима. І повiсилася. Проосiнньої днини менi це сповiстив у толоцi мiй скотарський друг Васько Бурчикiв. І сказав це буденно, безтурботно насвистуючи собi коломийкову мелодiйку. - Ти що, здурi... докладніше 2020-03-20
Це було в радянські часи, коли на одній шостій частині світу усім і вся керувала наймудріша і найчесніша за всі віки комуністична партія. Якщо назви інших партій, які були, звісно, не в нас, а за кордоном, писалися з малої літери, то Компартія обов»язково - з великої. Такою вона була великою. Її слово було закон..Навіть вище, аніж Конституція. Те, що вона вирішувала на своїх партз»їздах і конфе... докладніше 2020-02-27
Це було ще за часів усемогутнього СРСР. Василь Лазовий тоді служив у міліції, в обласному управлінні, у секторі зв»язків з громадськістю та засобами масової інформації. Начальник їхнього відділу Н., в який входив згаданий сектор, вже давно по строках повинен був отримати звання полковника. А це тоді залежало від Москви. Тобто від чергової довідки. Цей документ і приїхали готувати два полк... докладніше 2020-01-22
– Побив би їх Бог і сесі гори, – сердито сплюнув того вечора мій хазяїн Петро, повернувшись десь із Севлюського району. Їздив туди за якоюсь шестернею для колгоспного млина. – Там, у низині, сади цвітуть, як молоко, люди землю засівають, засаджують, а туйки ще сніги і сніги… Та й земля тота низинна – золота: що не захочеш – вродить: і помідорчик, огірочок, і диньку, і грушку, яблучк... докладніше 2020-01-16
Хоч день ще лише розгортав над землею червонястi вітрила, але торговиця вже жила своїм бурхливим життям. Молоде красиве сонце, що виглядало з-за гiр, вона привiтала сотнями натхненних голосів: печально-смутних, веселих, лагiдних, тонких - аж пискливих, тенорiв, басовитих... Це був велетенський хор жалю, скорботи i прощання, переляку й дожидання. Петро зразу рушив до корiв, якi гордо й нез... докладніше 2020-01-03
Світ без Цiндолi став геть сiрим, нецiкавим. У толоку я ходив з одним телям. Це тривало з тиждень. - Довго ти мучитимеш нас без молока? - суботнього вечора знову напосiлася Христина на Петра. - Що, я корова? - трошки пiдпилий, вiн робить глупий вигляд і лукаво посміхається. У такому станi його не бере нiяка мораль. - Не рiвняй себе до корови, не ганьби її. Ти - встократ гірший.... докладніше 2019-12-13
email: ser.rosada@ukr.net
Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці.
Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.