Крик душі… Моя думка на сьогоднішній день! Я, Явдик Володимир Іванович власник автомобіля alfa romeo 156 заявляю,що на сьогоднішній день я своє авто розмитнювати не буду,тому що ціна розмитнення становить 2500-3000€,а таких коштів в мене немає. Я вважаю, що я живу в Україні де середня зарплата становить 5000грн.,а розмитнити моє авто буде становити до 80 тис.грн.це абсурд і здирництво.

Вірний син карпатської землі


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село лопушне


Вірний син карпатської землі

Медвідь Елемір Мигальович народився 22 січня 1922 року в селі Затисівка Виноградівського району у вчительській багатодітній родині. Батько, Мигаль Едуардович, був директором школи. Маму звали Матильда. Всього дітей у них було вісім. До сьогодні живими лишилися Марія (живе в Чернівцях) та Микола (живе у Золотарьові).
У сімейних архівах його дітей і нуків збереглося чимало фотографій, які підтверджують нелегке життя, яке Емілу підготувало чимало випробувань. Працював в Хусті на лісопильному заводі, потім навчався на машиніста вузькоколійки. У 1951 р. він почав працювати на електричній станції для рубки лісу у селі Лопушне. Тут він познайомився з майбутньою дружиною Рошко Анною, молодшою на 15 років. Вони народили і виховали чотирьох дітей: Любов (1954 р. н.), Михайла (1955 р. н.), Еміла (1956 р. н.), Ганну (1960 р. н.). А для того, щоб прогодувати родину змушений був їхати на заробітки до Росії. У грудні 1987 р. залишився вдівцем, у березні 1999 р. поховав внука Михайла, у 2005 р. – дочку Ганну. Проте були і приємні події в житті січовика – весілля дітей та внуків, святкування релігійних свят в родинному колі тощо.
Сумна звістка, яка напередодні 70-річчя Карпатської України надійшла з села Лопушне, глибоким болем і сумом пройняла серця людей, які знали Еміла Медвідя. 12 березня 2009 р. о 23.00. не стало серед нас прекрасної людини, живого свідка й учасника однієї з подій в історії українського державотворення. Похований на цвинтарі в селі Лопушне.

Шлях до Карпатської України


Після закінчення сільської школи на Виноградівщині, Елемір Медвідь переїхав до Хуста, де в горожанській школі сам директор Балецький навчав азам духовності й національної гідності. І не випадково у 16 років Еміл став вихованцем молодіжної організації «Пласт», а невдовзі вступає у ряди Організації народної оборони Карпатської Січі.
Через напруження поміж Хустом і Прагою щодо призначення дати відкриття Сойму, посли Карпатської України вже від 7 березня постійно перебували в Хусті і готувалися до історичної сесії. Вже 14 березня 1939 р. о 16 год. до будинку Президії Влади, що біля підніжжя Хустського замку, у двох невеликих кімнатах зібралося багато людей: і провідники «Карпатської Січі»; і закордонні журналісти, фоторепортер Каленик Лесюк. А тим часом, перед владним будинком зібралися великі маси народу. Елемір Медвідь пригадує: «Мені зарубцювався в пам’яті мітинг, котрий відбувся в переддень Карпатської України. Серед багатолюдної колони були і ми, пластуни. З синьо-жовтими прапорами, тризубами прийшли до греко-католицького Собору. Затамувавши подих, ми слухали Августина Волошина. Дотепер пам’ятаю його слова про самостійність держави, про стійкість і мужність».
В ніч з 13 на 14 березня 1939 р. в Карпатській Україні відбулися події, які мали значний вплив на подальшу долю краю. Йдеться про військові сутички між карпатськими січовиками і чехословацьким військом, які збіглися із вторгненням хортистської армії. Ці події вилилися в безглузде кровопролиття. О 14-й годині наступ угорських військ посилився, що змусило січовиків із боями відступати до Хуста.
У ці драматичні березневі дні 1939 р. Елемір Медвідь разом з іншими патріотами протистояв гортіївським військам поблизу Виноградова, у Королеві, мужньо став на захист Карпатської України у вирішальному бою на Красному полі. Сили були нерівними. Розриви снарядів не вщухали. Неподалік Еміла стався вибух. Отямився січовик у Сокирницях. Його молодий організм зумів перебороти контузію. «Іду собі, а тут назустріч – мадярський жандарм, а за ним цивільний. Мене затримали. Не зміг викрутитися, адже мав значок і посвідчення. Повезли мене в Тячів, кинули у камеру. Наступного дня без допиту і рішення суду, нас повезли на розстріл… Але в останню хвилину нас вирішили допитати. Я відбився як міг, говорив, що йшов від тітки з Великого Бичкова до Хуста, потрапив сюди випадково. Один з допитувачів махнув на це рукою, мовляв нехай іде геть звідси. Можливо вони повірили, що занадно молодий, щоб бути на Красному полі…», – читаю у спогадах січовика Еміла Медвідя.

У роки незалежності України до нього прийшло визнання. За багаторічну громадсько-політичну діяльність по утвердженню та розбудові незалежності України мав чимало грамот і подяк, нагороджений медаллю учасника Другої світової війни, а найвищу нагороду – орден «За заслуги» ІІІ ступеня отримав, на жаль, посмертно. Її вручили його внучці Надії Галас.

В моїй пам’яті Еміл Медвідь запам’ятався привітним, усміхненим дідусем, який влітку у святкові і вихідні на велосипеді їздив по квас у Верхній Бистрий. У серці він мав те, що не вмирає – палку любов до України, вітаючись з людьми:
― Слава Україні!



2016-08-05
переглядів: 1403
джерело: Марина Курин

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(3):

2018-12-06 !
Дурень спит і дурноє му ся снит.

2016-08-13 анжела
Люба та Віра бойовики геморой для міліції.

2016-08-05 фронтовий побратим федір шандор
А до пишного весілля внучки з якою проживав разом і до хрестин так і не дожив.шкода.

свіжі новини:
(лопушне)

свіжі коментарі:
(лопушне)

всі коментарі

найбільше читають:
(лопушне)



© Сергій Росада 2013-2018, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.