З Новим роком, захисники України! З Новим роком, закарпатці! З Новим роком, Україно!

ЗАГАЛЬНІ ІМЕНИНИ


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село подобовець


ЗАГАЛЬНІ ІМЕНИНИ

В ім'’я Отця, і Сина, і Святого Духа


Від Матвія, розділ 10, вірш 32-33; вірш 37-38; розділ. 19, вірш 27-30


32 Отже всякого, хто висповідає Мене перед людьми, того висповідаю і Я перед Отцем Моїм Небесним;


33 а хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся від того і Я перед Отцем Моїм Небесним.


37 Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, не гідний Мене; і хто любить сина або дочку більше, ніж Мене, не гідний Мене;


38 і хто не бере хреста свого і не йде за Мною, той не гідний Мене.



27 Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: от, ми залишили все і пішли за Тобою; що ж буде нам?


28 Ісус же сказав їм: істинно говорю вам, що ви, що пішли за Мною, в потойбіччі, коли сяде Син Людський на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.


29 І всякий, хто залишить дім, або братів, або сестер, або батька, або матір, або дружину, або дітей, або землі, заради імені Мого, одержить у сто раз і успадкує життя вічне.


30 Багато ж з перших стануть останніми, і останні першими.


Апостол Павло у своєму по-сланні до Коринфян прямо називає своїх адресатів «святи-ми». Він так і пи-ше: «Павло, волею Божою покликаний Апостол Ісуса Хри-ста... церкви Божої, що знаходиться в Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, по-кликаним святим... благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа» (1.Кор.1.1-3). Нічого незвичайного або дивного в цьому зверненні апостола до своїх духовних чад немає: він всіх членів Церкви Христової, всіх християн, у своїх посланнях, як правило, називає святими.


Однак якщо в інших випадках можна подумати, що адресати Павлових послань і справді люди святі або близькі до святості, то у випадку із християнами грецького міста Коринфа цього так легко не скажеш, тому що приводом до написання цього листа стали суперечки й розбіжності у Корин-фській церкві, про які апостол пише відразу слідом за звичайними привітальними формулами: «Тому що від домашніх Хлоїних зробилося мені відомим про вас, брати мої, що між вами є суперечки. Я розумію те, що у вас говорять: "я Павлів"; "я Аполлосів"; "я Кифин"; "а я Христів"» (1.Кор.1.11,12).


Суперечки, непорозуміння, змагання... серед святих? Якось це не в'яжеться з нашим уявленням про святість, тому що святі для нас - це, насамперед, люди, що перемогли гріхи, тобто безпристрасні, досконалі. А тут апостол прямо пише про тих, кого тільки що назвав «святими», таке, що приводить сучасного читача просто в здивування: «Є вірний слух, що у вас з'явилося блудодіяння, про яке не чутно навіть у язичників» (1.Кор.5.1). Якщо громада заражена такими гріхами, як можна взагалі згадувати про святість?


І проте, не тільки апостол Павло, а й вся Церква Христова наполягає на прямій святості своїх чад, і робить вона це щодня, за кожною Літургією виголошуючи перед причащанням Святих Христових Таємниць дивні слова: «Святе - святим!»


Те, що зараз дерзаючим буде надаватися найбільша Святиня, сумнівів не викликає, а от те, що приймаючі цю Святиню Тіла й Крові Христової люди насправді святі, може спантеличити всякого, хто серйозно ставиться до свого духовного статусу і регулярно удається до Таїнства Покаяння. Що ж тоді таке наша святість: метафора, фігура мови, художнє перебільшення?


Вся справа в тому, що святість - не є стан фіксований, статичний. Це не просто результат сходження з долини гріха на вершину праведності: один раз досяг - і заспокоївся. Святість - не орден, яким нагороджують за ударну духовну працю або за успішний бій з демоном-спокусником. Святість - це взагалі не результат, а процес. Святість - це безперервний рух до Христа. Рух, при якому неможлива зупинка, відпочинок, хоча б короткострокове перебування в спокої. Нема чого й казати, що будь-який результат такого руху не може бути підсумком, фіналом, кінцем зусиль, але може бути тільки явищем проміжним і незавершеним.


От чому Церква, хоч і співає серцем, що не двоїться, у чині поховання: «Нема святого, як Ти, Господи, Боже мій...», однак одночасно закликає грішних чад своїх до з'єднання із Главою й Засновником своїм у Таїнстві Євхаристії, величаючи їх «Святими»! От чому в Царстві Небесному безконфліктно перебувають і той, хто більше всіх «з породжених жінками» (Мв.11.11), і той, кого Милосердний Господь «у єдиній годині райові сподобив єси»! Тому що Бог наш, по слову Іоанна Златоуста, «приймає останнього, як і першого: і того, що о десятій годині прийшов, так самого як того, що від першої години; і останнього милує, і першому догоджає»!


А й те сказати, це тільки грубому людському оку лезо бритви здається ідеально рівним, а лезо сокири зазубреним і тупим. А от глянувши на них через потужну оптичну систему мікроскопа, напевно подивуються подібності, яка відкриється. Так і з нашими чеснотами і уявними досконалостями: у порівнянні з бандитом і вбивцею я, можливо, і праведник, а поруч із тим, хто, називаючи себе «убогим Серафімом», тисячу днів і ночей стояв на камені, молився й плакав про гріхи свої, навряд чи вдостоюся і бандитського чина.


Я все це говорю до того, що досвід святих Православної Церкви нікому з нас не залишає підстав сумувати і сумніватися у власному порятунку, тому що серед їхнього сонму, що блищить, багато тих , що трудилися від першої години, так і тих, що ледь встигли до одинадцятої. А допомога їх нам, грішним, полягає не в якихось «надзаслугах», якими можна даром покористуватися, а в безцінному досвіді радісної рішучості невпинно йти до Бога, прориваючись крізь немочі, лінь, пороки виховання й спокуси віку цього. Торжество цієї радісної рішучості і святкуємо ми в день всіх святих.


Таке це свято Церкви. Такі ці загальні іменини, коли ми всі тріумфуємо не тільки святу пам'ять колись досконалих зусиль, але й радісно вітаємо щогодинне й щохвилинне подвижництво тих, хто й не думає поки про святість, хто нічого ще не знає про благі результати своїх наполегливих спроб стати кращими. Така ця радість про Духа Святого, що засяяв у Церкві Христовій в преславний день П'ятидесятниці і що зростив добрий плід у всіх святих Своїх. Амінь.



2013-07-07
переглядів: 887
джерело: Сергій Ганьковський. Чорна гора

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(0):

свіжі новини:
(подобовець)

свіжі коментарі:
(подобовець)

всі коментарі

найбільше читають:
(подобовець)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.