Крик душі… Моя думка на сьогоднішній день! Я, Явдик Володимир Іванович власник автомобіля alfa romeo 156 заявляю,що на сьогоднішній день я своє авто розмитнювати не буду,тому що ціна розмитнення становить 2500-3000€,а таких коштів в мене немає. Я вважаю, що я живу в Україні де середня зарплата становить 5000грн.,а розмитнити моє авто буде становити до 80 тис.грн.це абсурд і здирництво.

Самоочищення як запорука поступу


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село розтока


Самоочищення як запорука поступу

Очевидно, що кожна особистість, кожна нація, країна, світ задля подальшого цивілізаційного поступу мають час від часу проходити процес самоочищення, чи як нині кажуть – перезавантаження. Осмислення та аналіз процесів, логіки подій дають підстави вважати, що саме цей процес триває нині в Україні. Якщо так, то зупиняти його справа не тільки марна, а й шкідлива, адже окрім жорстоких і жертовних зіткнень це поборювання ще й консервує суспільний розвиток. Я усвідомлюю, що висловлені мною думки багато хто вважатиме контраверсійними і навіть шкідливими для державотворення та неприйнятними з позиції вимог міжнародного співтовариства. Однак вважаю за необхідне висловити їх, а час розсудить.
Самоочищення як запорука поступу
На моє переконання, нинішня катавасія в Донбасі є тим самим процесом самоочищення України, започаткований Революцією Гідності. Навряд чи варто сьогодні затято боротися за нього, бо не вартує ця земля покладених життів молодих українців. Не хочуть, ненавидить більшість його мешканців Україну – хай поступають у відповідності до свого світобачення. Хочуть жити у своїх ДНР-ЛНР –триколор їм в руки! Хочуть під омофор Путина – хай хоч рачки повзуть до нього слідом за Кримом. За способом мислення, соціального буття суспільної організації, ментально, ми не просто різні, ми докорінно різні. Порозуміння, сприйняття інших поглядів можна досягти лише тоді, коли тебе хочуть почути. Донбас нині не лише страждає на проблеми слуху, він збожеволів у своєму шалі безкарної агресії.

Нарікання і звинувачення про недооцінку Донбасу стали нині наріжним каменем претензій офіційному Києву. Не відкидаючи їхню часткову доречність задаймо зустрічне запитання: а що дав Донбас Україні? «Ахметстан» взірця ХХІ століття – де зародився український олігархат найпотворнішої форми – форми цілковитої залежності простої людини від господаря. Пограбовані і принижені донеччани стали відправною точкою для подальшого тотального розорення усієї України.

Мешканцям Донбасу має «дякувати» уся Україна не лише за клептомана «президента-ананаса», а й за народження, вкорінення і поширення впливу по всій території України такого явища, як злодійсько-владні клани на кшталт януковичів, азарових, пшонок, клюєвих, льовочкіних, колосникових та десятків інших.

Попри мантру останніх років, що Донбас годує Україну, насправді виявилося, що він є для України соціально-економічним тягарем. Добиті підприємства і застарілі технології, енергозатратна, екологічно брудна, матеріаломістка, непродуктивна, малоінтелектуальна економіка і неадекватно оплачувана робота сформували відповідну мораль та логіку поведінки людей, котрі в абсолютній масі не те, що не прагнуть – вороже сприймають самі лише заклики як до самовдосконалення, так і до докорінних суспільних змін. Але це півбіди, - їх дратує навіть суспільний порив інших співгромадян до очищення і вдосконалення суспільства. Саме тому й ідеї Майдану стали для Донбасу не просто чужими, а й ворожими.

Донбас ось уже 25 років не дає Україні шансу вилікувалася від комуністичної прокази. Він не лише продукував таку загальнонаціональну біду, як Симоненко, а й десятиліттями живить її своїми голосами і фінансами собі на ганьбу, нам на горе.

Маючи пограбунок, розбій та насилля за норму життя у побуті, Донбас породив та «презентував» усій України гігантське організоване гопницьке угрупування під вивіскою загальнодержавної політичної партії, котра, здобувши властивій їй методами владу, за кілька років привела Україну до межі економічної, безпекової, культурної, духовної та цивілізаційної катастрофи.

Світоглядна прірва, яка нині існує між Донбасом та Україною, вирита не сьогодні і не лише путінськими пропагандистами та януковичівськими провідниками кремлівських ідей. Проблема тут значно глибша й серйозніша і базується вона, передовсім, на особливостях світогляду місцевого люду, сформованих особливостями життєвого укладу. А натуру, як відомо, змінити майже неможливо.

Саме тому я не палаю бажанням мати за співвітчизників, не хочу дихати одним повітрям і грітися одним сонцем з тими нелюдами, котрі на європейських теренах у ХХІ столітті викрадають, беруть у заручники, катують, вішають, топлять і вбивають моїх братів по крові лише за те, що вони є українцями і розмовляють рідною мовою, шматують мій національний стяг, глумляться над героїчною історією мого народу, кличуть на підмогу чужинців-окупантів, грабують роками нажите майно своїх співгромадян.

Мені можуть закинути, що далеко не усі в Донбасі – мародери, грабіжники, вбивці, ґвалтівники, злодії. Згоден! Але чому мільйони адекватних і пристойних трудяг шахтарів, металургів, металістів, енергетиків, хіміків, селян-хліборобів, інтелектуалів науковців, лікарів, митців, письменників, педагогів, успішних і дрібних підприємців, врешті-решт еліта цього потужного краю мовчать і зі страхом спостерігають за кривавим антиукраїнським і антилюдським шабашем кількох тисяч оскаженілих нелюдів хай навіть за підтримки ще десятків тисяч? Як нам після цього жити в одній країні? Як нам спільно інтегруватися у європейський цивілізаційний простір, і що там робити?

Перетворювати свідомість, світобачення, спосіб життя Донбасу, які докорінно різняться з українською ментальністю інших регіонів, справа не просто даремна. Вона злочинно-даремна по відношенню до тих 35-40 мільйонів, які хочуть мирно, цивілізовано і заможно жити і працювати у власній Батьківщині, прагнуть соціального комфорту та справедливої суспільної організації, національної толерантності, духовного розвитку та свободи особистості. Саме за ці наріжні цінності українське суспільство й вибухнуло Майданом, котрий так налякав Донбас. Саме цього постмайданне українське суспільство домагатиметься щодня від тієї влади, котра в Україні є і тієї, котра буде. З Донбасом, чи без нього.



2014-05-23
переглядів: 1548
джерело: Василь Ільницький, Закарпаття онлайн.Блоги

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(1):

2014-05-27 Свобода
Стаття актуальна і для нашого району. В нас теж одне угрупування щурів, субот, за сприяння прокуратури і міліції, фактично приватизувавши селищну раду, порозкрадали землі Мцжгірщини і "подеребанили" бюджет.

свіжі новини:
(розтока)

свіжі коментарі:
(розтока)

всі коментарі

найбільше читають:
(розтока)



© Сергій Росада 2013-2018, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.