Сегодня 1419-й день войны на Донбассе. Великая Отечественная война длилась 1418 дней....

ДІДО ДІМА-НЕПОСИДА


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

селище міжгір'я


ДІДО ДІМА-НЕПОСИДА

Й У 87 ІЩЕ ПОРАЄТЬСЯ ПО ГОСПОДАРСТВУ ТА ФІЛІГРАННО КЛЕПЛЕ КОСУ

У майже 10-тисячній «столиці» верховинського краю – Міжгір’ї – з-поміж його мешканців найпоширеніше прізвище Бундзяк. Один із найповажніших за віком серед них – Дмитро Бундзяк. Нещодавно йому виповнилося 87. Попри це, він досі невгамовний у всяких житейських справах – мов дзиґа, моторно крутиться на ґаздівстві. Виходить, що жвавий рух – це еліксир працездатного довголіття.

Бабі лікар прописав… піпу – і вони стали Піпородями

Від чого походить прізвище родоводу, Дмитро Федорович не знає, зате відомий генезис сільської клички Піпородя, яка назавжди приклеїлася йому і нащадкам, щоб, за звичкою горян, у такий спосіб легше розрізнити когось із багатьох однофамільців. Каже, що так повелося, бо баба Олена постійно файчила доган (тютюн) з люлькою – єдиний тоді на всю округу дохтор порадив курінням… лікувати хворобу очей. Вона проживала у Поточині, де й він народився та ріс. Тоді на околиці Волового було всього кілька десятків хатинок у зруб, не те, що тепер – житловий масив, перейменований на Міжгір’я, розрісся вздовж і впоперек будинками-особняками. Пам’ять досі не зраджує – у дрібницях пригадує босоноге дитинство. Малолітнім пастушив. Розповідає, як ночували з худобиною в хащах, щоб її не експропріювали мадяри за Другої світової війни, дуже перестрашив через вибух, коли їхні вояки втікали і зривали бункери оборонної «лінії Арпада». Зберіг у тямці й розстріл навесні 1939 року хортистами відважних січовиків в урочищі Тішня, що знаходиться неподалік від колишнього обійстя його родини.

Із шовгором змагалися… в багатодітності

Дмитру Бундзяку судилося жити аж при чотирьох владах. Каже, що дуже розчарували руські визволителі, на яких покладали надії. Забрали від них корову, телицю, десять овець та ще силоміць заставили трудитися в колгоспі. У 1954-му був призваний на строкову службу в радянській армії. Перебував аж три роки і вісім місяців у будівельному батальйоні в Ізмаїлі. «Тепер уже можу казати, чим займалися, а при «совєтах» треба було тримати язик за зубами», – повідомляє старожил і розсекречує таємницю, що будували військові аеродроми. В армії пощастило здобути й шоферські права, що пригодилося після демобілізації за працевлаштування в рідній стороні.

Згодом йому довірили кермо «полуторки» – ГАЗ-ММ. А до цього в розпорядженні кількох місцевих вогнеборців були коні з возом, на якому знаходився ручний помповий насос. Працював і підковувався в науці у вечірній школі, бо за плечима були лише 3 класи в чеській. Може згадати чимало тривожних епізодів із виїздів на місця пригод за 28 літ служби в касці, але особливо Дмитру Федоровичу шкода, що не змогли врятувати у Майдані палаючу церкву, причина загорання якої досі не з’ясована. Відтак трудився слюсарем на маслозаводі, на водокачці турбази «Міжгір’я», сторожем на заводі «Селена». Під час відпусток, як правило, у поті чола прополював бурякові плантації в Полтавській області або Латвії, заробляючи не так гроші, як збіжжя в натуроплаті для худобини й сім’ї – зерно, цукор, соняшник...

А родина була чимала. Дід Дмитро фіглює, що в багатодітності наче змагалися з шовгором Василем. У обох, нівроку, по четверо синів та одній дочці, причому всіх нарікали однаковими іменами – Василь, Дмитро, Іван, Михайло та Марія.

Нерозлучних цімборів не має, бо паленку не п’є

І на пенсії ще мандрував по заробітках, у тому числі подавався за кордон – у Словаччину, де майстрував. Забанував за дружиною Марією, якої 12 років тому не стало. Але сум поволі розвіювали господарські турботи. Досі на присадибній ділянці вирощує картоплю та іншу городину. А ось із коровою Темнаєю довелося цьогоріч розлучитися – бо запліччя не на жарт заболіло. Натомість купив кізоньку – легше її доїти рукою, яка нестерпно ниє. Взагалі-то, як каже, в лікарні ніколи не лежав, лиш інколи консультувався з медиками, які приписували пігулки чи мазь. Дбайливо доглядає за садовиною. З виплеканого винограду має і домашній напій, щоб почастувати гостей. Щоправда, алкоголіків на дух не переносить. Зізнається, що нерозлучних цімборів не має, бо паленку не п’є. Напівжартома сказав, бо в базарний день у селищі зазвичай, щодуху крутячи педалі на старих біціглях, поспішає до гомінкого місця не так за крамом, як зустрітися зі знайомими і побесідувати. А відтак хутко додому, бо треба козу Білю, курей, пса Чорю погодувати…

До речі, дотепер обходиться без окулярів, вільно читаючи газету. І без оптичного приладу так філігранно виклепає косу, що вона аж співає. І не лише для себе гострить сінокісне знаряддя, а й за «дякую» для сусідів, знайомих, які визнають його асом у цім ділі.

Ще одна виразна риса мого співрозмовника – почуття гумору. І тепер дотепно та оптимістично висловився: «Хоч і хворію вже, але не здаюся. Та й не дочекаються ті, котрі хочуть, щоб я обидві руки уверх підняв, бо одна в мене боляча». Попри веселу вдачу, і журба йому впалася, бо все-таки зараз самотній у просторому двоповерховому будинку. Дочка, яка проживає у Чернівцях, як і сини-земляки, мають свої дахи над головою. Однак втішає те, що ростуть сім онуків та три правнуки…



2017-12-10
переглядів: 881
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(4):

2017-12-12 Василь Р
Фе як нефайно такий файний був у БИСТРЯНЦІ ремонт а тото гет обістяли гет обпаскудили Попики та шпріц аж начало воняти ідіт до Любки

2017-12-12 Молоковоз
Молокосос

2017-12-11 Ветлікар
Знового року закривають держлісгосп, там буде свинський базар

2017-12-11 Сигла
Що нич не пишете так гібисьте вивмирали бистряне вставайте ідім Фоса на кирнички пиздити

свіжі новини:
(міжгір\'я)

свіжі коментарі:
(міжгір\'я)

всі коментарі

найбільше читають:
(міжгір\'я)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.