«єдине, що потрібно для тріумфу зла, це щоби хороші люди нічого не робили» (Едмунд Бьорк 1729-1797)

П0ЛЯНЫ


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село синевирська поляна


П0ЛЯНЫ

Село Синевирська Поляна засноване у верхів’ях річки Теребля на
різних висотах над рівнем моря від 780 м (Сигли), 1105м (В. Буковинка),
1145 м (Сакальова), простягається по обидва береги річки, починаючи від
гирла звора Рабачинка (інша назва Гатара – тут межують території
Синевирсько-Полянської і Синевирської сільрад). На північному сході межує
з територіями Долинського та Рожнятівського районів Івано-Франківської
області, а вздовж течії річки закінчується там, де Довгий звір міняє назву на
р. Свобода.
Протяжність населеного пункту вздовж Тереблі (від Рабачинки до
кінця Свободи) близько 15 км.
Перша письмова згадка датується 1715 роком. Русинська першоназва –
ПOляны. До 1929 року – Вишній Синевир. Теперішня територія села
перебувала під різними владами тому, і сама назва села постійно змінювалася
з приходом нової влади.
Так, до прикладу, русини називали село ПОляны, мадяри – Felso Szinever, чехи – Sinovirska Polana, а українці – Синевирська Поляна. Учень
четвертого класу народної школи Семен Тюх у 1925 році в часописі «Наш
родный край» писав, що його «рідне село урядово називається Синевирська
Поляна, але тутешній народ називає його коротко – ПOляны». Дійсно,
офіційно село називається Синевирська Поляна, в деяких джерелах
зустрічається і Син-Поляна, але місцеві жителі та жителі сусідніх сіл
називають наше село просто – ПOляни. Наприклад: Йду в ПOляни.
На початку 70- х років XX ст. село Синевирську Поляну поділили на 4
села: Синевирська Поляна, Свобода, Береги, Загорб.
Є легенди про село, в яких розповідається про походження назви
Синевирська Поляна. Якась правда в них все таки є, але це легенди без
науковості походження.
Отже, самоназва ПOляны оправдана, бо село з своїми приселками
розташувалися не на одній, а на багатьох невеликих полянах.
Інша назва села Вишній Синевир утворено способом трансонімізації
лімноніма Синевир та прикметника верхній , що протиставляється Нижньому
Синевиру, сучасний Синевир.
Сучасну назву ойконіма – Синевирська Поляна, очевидно, утворено
семантичним способом від суміжного лімноніма із суфіксом -ська у
демінативно-релятивній функції з основою назви о. Синевир, що знаходиться
неподалік та ГТ поляна «рівнина, невеликий луг, звичайно на узліссі або
серед лісу».
За словами старожилів села, коли село ще не було таким розселеним
(розширеним) як тепер, то нижня теперішня його частина – Сигли на той час
була ще тільки урочищем, яке простягалося на лівому березі Тереблі, між
гирлами Студеного та Минчилівського зворів. На цій ровени росли смереки,
що мали тільки верхівкове гілля. Таке дерево називають с и г л а, від чого й
походить місцева назва урочища. Статус приселка місцевість почала
набувати з початку 50-х років ХХ ст. у зв’язку з будівництвом біля гирла
Минчилівського звора лісопилки з деревообробними цехами, які приводила в
рух парова машина (паливом були відходи деревообробки), а в подальшому і
зведення житлових будинків.
На лівому березі ріки Теребля починається приселок Довгий Город,
який до початку 80-х років також був незаселений. Між дорогою і річкою
виокремлювався так званий Циганський лужок, де до початку 70-х років
влаштовували свої шатри і кибитки кочуючі цигани (тепер тут знаходиться
маєток київського ґазди з вивіскою на масивній дерев’яній огорожі
«Продається». Закінчується присілок будівлями Синевирсько-Полянського
лісництва (ПОНДВ) і пилорамою підприємця Степана Рішка з кафе
«Кламбуром» та продовольчим магазином Тетяни Горват. На теперішній час
весь Довгий Город забудований.
Вище Кутової зворини і до крутого берега під приселком Болото на
лівому березі Тереблі простягнувся приселок Нижня Заріка, який
починається будинком колишнього ФАПу з пологовим відділенням (був
побудований ще чехами, як так званий кордон лісової управи). Метрів за 200
вище і до центрального бетонного мосту притулилася Центральна Заріка.
На берегах понад Нижню Заріку порозкидувалися приселки Кути,
Коміниць, Болота та Сакальова, де на висоті 1145 метрів над рівнем моря –
будинок Кочерганів. Між Болотами і Сакальовою на щовбику Вер Воза в
1989 році був побудований телеретранслятор. З появою супутникового
телебачення він вже став зайвим.
Між Кутовою і Шинтилюковою зворинами з-під приселка Нижні Верхи
витікає Кочерганівська зворина, яка впадає в Канчівський звір. На високому
лівому березі Тереблі, напроти восьмиквартирного будинку для вчителів –
приселок Болото. Там до початку XVIII ст. був перший храм і кладовище.
Між Шинтилюковою і Цирківниковою зворинами в горах невеличкий
приселок Гіля, а над ним – Нижні Верхи. Там ще дотепер збереглася хата
Тюхів (Джусівська), яка була побудована аж в 1811 році.
Між Цирківниковою Звориною і Черенинським звором приселок
Приділи, а над ними – Завирьх.
Між двома зворинами, які утворюють Черенинський звір знаходиться
приселок Межи Зворами.
Приселки Плай, Погарь і Перенизь розташовані між зворами
Черенинський і Решетарька.
Там, де звори Синевирський, Решетарька і Черенинський в ур.
Філипаня зливаються в Канчівський звір знаходиться приселок Дальня.
Вниз по течії Канчівського між Великим і Малим звірцем місцевість
називають У Зворі. Колишню толоку з початку 60-х років ХХ століття почали
забудовувати і тепер тут вже вісім дворогосподарств, які продовжують
розділятися для підростаючих поколінь.
На бережках нижче потоку Малий Звіриць – приселок Канчівський.
Колись води Канчівського звора рухали колеса млина і ступів. На карті
XVIII ст. біля самого гирла звора позначено єврейську божницю. В XIX та 1-
й пол. XX ст. вздовж берегів Тереблі був портош, куди зимою з Канчівського
звора звозили деревину, а влітку з неї зшивали бокори.
Від гирла Канчівського Звора до урочища Під Греготом – Верхня
Заріка. Під Ґреготом – садиба Синевирська Поляна з готелем, музеєм,
рибником…
На австро-угорських картах XVIII століття вже відображено приселки
Свобода, Ростока, Плашанки, Вориня. За 6 кілометрів вверх проти
течії р. Ростока має розширення. Можливо, це вже була побудована гребля-
став, залишки якої збереглися дотепер. Вище по течії обмежена продовгаста
ділянка, а в її кінці майже квадратне виділення з хрестом посередині.
Можливо, це каплиця або хрест, адже там вже було поселення, ще й тепер
одна з місцин у Ростоці має назву На Церкві. Однією із зворинок легко
піднятися до урочища Присліп – 15-й кілометр колишнього кордону з
Польщею. Тут сходяться лісові угіддя Синевирської Поляни, Синевира,
Івано-Франківщини.
Якщо з полонини Красноє Поле подивитись на Ростоку, відкриється
ландшафт обширної рівнини, вкритої лісом і обмеженої з усіх боків горами.
Це урочище Сумісний. Дуже приваблива місцина, одна з найтепліших на
території Синевирської Поляни.
Між Ростокою і Плашаницьким звором на мальовничому плато
приселок Плашанки. За ним – Верхня Буковинка.
Де Плашаницький впадає в ріку Свобода, по обидва її береги
розташовано село Свобода. В кінці села – залишки става-греблі. Серед
інфраструктури початкова школа, ФАП, бібліотека, торгові та заклади
громадського харчування, приймальні пункти грибів, ягід; православний
храм та греко-католицька каплиця.
Вниз по течії ріки Теребля серед лісу між Бабиною і Глибокою
зворинами, під самим колишнім кордоном – приселок Заріг.
Між Красним Звором і потічком Синевирським, який витікає з під
Морського Ока – присілок Красний. Тут справжній туристичний край:
численні бази відпочинку, колиби, кафе, садиби селян з різними зручностями
для туристів.
Над озером під однойменною горою приселки Озірна, Під Озірнов, ур.
Мохнач. За Озірною – семигектарне поле Борок. Через нього проходить межа
з Торунською громадою. Коли косили, боролися за межу, тому – Борок.
Нижче звора Стинишір до Сирилівської зворини приселок Стинишір.
Колись там був маржинський теметів. В 1940 році «жидівська смерть» –
мадярський жандарм Вікк приконвоював туди трьох чи чотирьох євреїв,
примусив викопати собі могилу і розстріляв їх.
Від Сирилівської зворини до Гавришового звора на правому березі
Тереблі – Верхній Кінець села.
На бережках понад Верхнім Кінцем села, у підніжжях гори Брайчин
розкидані приселки Тирса, Верхні Верхи, Млачки, Гавришів Звір. На цих
крутосхилах формується зворинка Товчка, яка з кожною повінню наносить
значні збитки садибам і центральній дорозі вже на ровені.
В центрі села – середня школа, дитячий садок, лікарська амбулаторія,
клуб, бібліотека, заклади торгівлі та громадського харчування, побутового
обслуговування деревообробні цехи; православний та греко-католицький
храми.
На території Нижнього Кінця впадають в Тереблю Юлининцьова
зворина і Новоселиця, у верхів’ях якої однойменний приселок – Новоселиця.
Розглядаючи карти різного часу робимо висновок, що Теребля (на
картах Тилабера) часто міняла русло або утворювала рукави. Зокрема один з
них використовувався для лісопилки і млина (позначення на карті – «Пила»
та «Потоки для мельник»). На місці колишнього фіреса (так тоді називали
наявну там водяну лісопилку) місцевість ще й тепер називають Під Фіресом,
а нащадків Тюхів, колишніх працівників (чи власників?) лісопилки –
Фіресниковими.
Нижче бетонного моста на правому березі Тереблі по-під скалу –
приселок Луг. В листопаді 1998 року повінь занесла камінням і намулом та
відходами деревини всю територію. Декілька будинків зруйновало, а будинок
Ніроди перевернуло.
Біля залишків става-греблі з правого боку в Тереблю впадає Студений
звір, який бере початок з-під гори Кам’янка – водорозділ між Кам’янкою і
Брайчином. На його берегах тулиться приселок Студений.
На жаль, на теперішній час більша половина молоді Синевирської
Поляни мало знає про топонімію свого села. Для збереження першоназв
приселків, зворинок, урочищ і т.д. і намагаємось зафіксувати їх письмово.



2017-10-07
переглядів: 447
джерело: Інна Бабічин, студентка географічного факультету УжНУ

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(2):

2017-10-07 Йду У ПОляни
Сигла Сакальова...

2017-10-07 гора
поляни-поляни

свіжі новини:
(синевирська поляна)

свіжі коментарі:
(синевирська поляна)

всі коментарі

найбільше читають:
(синевирська поляна)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.