Олександр Доній: Україні необхідна зміна президента в першу чергу, будь-яка заміна Порошенка вже буде позитивом!!!

Вовчий Звір під Чорною Рипою: закарпатська глухомань із дивовижною природою


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село новоселиця


Вовчий Звір під Чорною Рипою: закарпатська глухомань із дивовижною природою

Не рукою подати до Вовчого Звора – житлового рукава Новоселиці, якій він адміністративно-територіально підпорядковується.

З центра села до присілка треба пішим ходом чимчикувати добру годину, бо автосполучення відсутнє за сякого-такого путівця.

Осідок знаходиться в тупику, тулячись до гори Чорна Рипа, висота якої над рівнем моря сягає 1285 м. Бескид – рубіж Закарпатської та Львівської областей. Хоч глухомань, зате природа тут дивовижна в будь-яку пору року – очей не відвести.

В далеких горах – люди роботящі

Походження назви місцевості під лісом легко розгадується, бо сіроманців у цьому краї вистачає. Яр так і асоціюється з хижацьким лігвищем. І хата від хати тут на чималій відстані, буває, що перший сусід аж за 200 – 300 метрів. Усього дворогосподарств у вовчому куті налічується під три десятки. Основне заняття горян – землеробство та тваринництво. Мотиками шкребуть пісний ґрунт, вирощуючи передусім другий верховинський хліб – картоплю, яку на місцевій говірці величають булями. Родить земля й капусту, буряки, моркву, цибулю… На столах селян повсякчас молочна продукція, в тому числі делікатесна бриндзя, бо на обійстях – як корови, так і вівці, кози. Щоправда, займаються й іншими справами, щоб виживати. Скажімо, Василь Криванич майструє меблі зі своєрідними візерунками, які просто приворожують зір. А сім’я його однофамільців – це прізвище тут найбільш поширене – уподобала собі незвичний промисел. Маючи електроінкубатор, веде розплід перепілок. Корисні для здоров’я пташині міні-яйця особливо користуються попитом на турбазі в с. Ялинкуватий, яка знаходиться поблизу, за гірським хребтом.

Та найбільший дохід родини мають від лісових дарів. Навколишня природа – грибний і ягідний «клондайк». Із нетерпінням малі й дорослі чекають літа та осені, бо біляки ростуть ледь не біля порога. Їх реалізація у свіжому й сушеному вигляді поповнює бідні гаманці місцевих мешканців.


На присілку, слава Богу, є початкова школа, щоб молодші учні зо 5 кілометрів не дріботіли в Новоселицю й випадково їх не перестрів сірий. У пригоді й функціонуюча крамничка-надомник із назвою «Гать», як-не-як, а товари першої необхідності під боком. Не забуває за Вовчий Звір і медицина. Якраз у цей час тут побував «десант» АЗПСМ. Досвідчений сімейний лікар Любомир Запотічний із медсестрами Калиною та Дзвениславою Криваничами здійснювали профілактичний обхід, обстежуючи стан здоров’я горян-самітників.

Жили-були мольфар і мисливець

Село без колоритних фігур не буває. Першим у вічі впадає етнос-екзот за прізвищем Шефорост. Пан Сергій – татарин, у молодості одружився на місцевій дівчині, проживали в Криму. Наче відчуваючи недобре, ще задовго до анексії півострова сім’я перебралася у верховинське село. Не шкодують, бо тут спокій.

Де гори, там і аксакали. З-поміж купки населення Вовчого Звору аж шестеро старожилів, яким за 80, причому всі тримаються, нівроку. Як, скажімо, Гафія Лобур із 1925 року народження. Коли не завітаєш до її старої оселі (між іншим, на присілку досі збереглися окремі хижини, яким вже два століття), то бабуся завжди біля кросен. Аж любо глянути на старовинні доріжки, котрі від світання до смеркання тче, передаючи досвід дочці, аби не гинуло ремесло. Що-що, а зір її не підводить – газети читає без окулярів. А першою довгожителькою вважається Гафія Клованич – у травні їй виповниться 92. Свій життєвий оптимізм підтверджує добрим настроєм за прийому гостей у себе вдома. В такому світосприйманні, за її словами, й секрет глибокої старості.

Нащадки не забувають предків. Передусім у пам’яті мають односельця Олексу Сирохмана. Це був справжній чародій, до якого з візитами навідувалися з десятого села, в тому числі з Івано-Франківщини, Львівщини. Добре знався у знахарстві, коли змія людину вжалить. За сінокосів, таємничо виконуючи ритуал, був спроможний відігнати бурю. В магічній силі земляка достеменно переконалися, коли на його землю зазіхнув колгосп. Шкода стало небозі за зрошену потом ділянку, котру бульдозер пробував розрити під дорогу. Як помолився, то миттєво заглухла техніка. Тиждень вовтузилися біля неї ремонтники-механізатори, але нічого не змогли вдіяти. Допомагав мольфар Олекса людям і зібраними лікарськими рослинами, причому їх поділяв на два види: одні були цілющі чоловікам, інші – жіноцтву.

А ще теперішні земляки згадують покійного Михайла Криванича, який вважався мисливцем на всі гори. Він так знав повадки звірів, що міг підстрелити лисицю чи вовка, не виходячи з хати – прямо з оболока. Хоча був ще й яким скороходом. Навіть коли діду перевалило за 70, під час полювання набагато молодші за віком колеги, чимало з яких були його учнями, не встигали за ним. Через це мав чудернацьке прізвисько – Облетигора.


♦ Лікар Любомир ЗАПОТІЧНИЙ обстежує ткалю-старожилку Гафію ЛОБУРВовчий Звір під Чорною Рипою: закарпатська глухомань із дивовижною природою


2017-04-23
переглядів: 593
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(6):

2017-04-30 АНОНИМУ
РОЗУМНОЕ РЕЧЕШ ЧЕЛЯДИНКО!!!КОБИ ЩЕ СПОМНИЛИ ЯК НАВОСЫЛЬЦЯМ ПИКИ ЗАЛЫПИЛИ БОЛОТОМ ЗАМЫСТЬ АСВАЛЬТА.

2017-04-25 ВАСЮ
ТИ МОЛОДЕЦЬ...ГЕРОЯМ СЛАВА ...!!!!

2017-04-25 Ваш Пилипчинець
Слава Патріотам !А дурачкам пак побільше розуму ! Слава Україні !!!

2017-04-24 До Пилипчинця
Ти Василю зі свинячою мордою не позорь кориспонденцію , помийнику бродячий ти уже точно здурів іди та сиди на пенсії не ходи по кабаках як бомж хтобити 50 гр.налив.

2017-04-24 Патріот
Добре що молоде покоління газет не читає і такі алкоголіки, як Пилипчинець, не будуть мати на свої 50 грам пишучи шизофренічну єресь. Забрехалась сексота. ХХІ століття на дворі, а ти Василю на свалці.

2017-04-23 Аноним
Те, що в масмедіа люблять прибрехати, всім не секрет. Але це вже занадто! Мене ця публікація обурила ще коли її надрукували у «Верховині», та бачу цим не обмежились.»Автори надрукованих матеріалів мають відповідати за добір і точність наведених фактів»- чи не так? А в цій публікації правди менше, ніж граматичних помилок! Вовчий Звір — це не присілок Новоселиці, це так урочище назване, де відсили 10 жилих господарств. Далі йде гора Голиця, далі Підголиця, де знаходиться початкова школа. Ніякого Василя Криванича, що майстує меблі у нас немає! Олексу було прізвище Тереля, а Сирохман — це його зять! Доречі, Олекса дійсно гарно знався на травах, але трактори не зупиняв- це вигадка! Добре, що Сергій Шафорост не читає газети, бо він би дуже обурився, що його татарином назвали, коли він українець за паспортом!А вернулись вони в село з Криму, бо Новоселиця — їх батьківщина(з наголосом на першому складі). Гафія Лобур з 1930 року, а не з 1925, не треба жінку старшою робити! Тішить, що у цій публікації нас назвали уже «Мешканцями», бо у «Верховині» ми були «анахоретики»( див.Googl ,щоб дізнатися, як нас нарекли). Одним словом, коли хочете написати «Родзинки з глибинки», то самі прийдіть у наш край і поспілкуйтесь із жителями цієї прекрасної місцини! І ніяка тут не глухомань! Ми- в серці Карпат!

свіжі новини:
(новоселиця)

свіжі коментарі:
(новоселиця)

всі коментарі

найбільше читають:
(новоселиця)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.