Сегодня 1419-й день войны на Донбассе. Великая Отечественная война длилась 1418 дней....

Андрій Федур: Президент дорікає собачою будкою, а сам влаштував собаче життя для цілого народу


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село верхній студений


Андрій Федур: Президент дорікає собачою будкою, а сам влаштував собаче життя для цілого народу

Андрій Федур – мабуть, найодіозніший український адвокат. З найгучніших його справ - захист Бориса Колесникова (на той час голови Донецької обласної ради), пастора церкви «Посольство Боже» Сандея Аделаджі та участь у «справі Гонгадзе» (представлення інтересів вже, на жаль, покійної Лесі Гонгадзе). Нещодавно Федур захищав звинувачених у вбивстві Бузини Андрія Медведька та Дениса Поліщука.

Наша розмова – про гучні справи останнього часу, про фіктивну боротьбу з корупцією, про паразитів в організмі нашої держави, а ще – про горезвісну собачу будку, собаче життя простих українців та комплекс меншовартості, який все ще міцно сидить в українському суспільстві і дозволяє правити тут усякого роду «підпанкам»

Андрію Анатолійовичу, передусім, цікаві ваші прогнози щодо справи Насірова, яка так гучно розпочалася і яка не дає спокою нашому суспільству.

Сама справа мені, - як адвокату і як людині, - не подобається. Роблю висновок виключно з того, що я побачив. На мій погляд, припустилися помилок усі. Я, наприклад, не можу зрозуміти, чому саме у такий спосіб відбувалося затримання, от просто не розумію. Єдине, що можу сказати - це був фарс, план по дискредитації Насірова. На сьогоднішній день він настільки дискредитований в очах людей, що буде дуже важко, чи й неможливо, «відмитися». Знаєте, «вляпатися» в щось – дуже легко. А от потім відмитися – складно.

Відповідні й наслідки будуть… Я ні в якому разі не можу висловлювати свою думку щодо його причетності чи непричетності, але, я думаю, що той таки Холодницький (Назар Холодницький - заступник Генерального прокурора України керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, - ред.) десять разів подумав, перш ніж його прокурор підписав підозру.

Справа почалася дуже гучно, з елементами спектаклю. Що буде відбуватися далі – складно сказати.

Я не виключаю, що справа розвалиться, як і всі попередні, котрі теж дуже гучно починалися. По-справжньому справи розслідуються в абсолютній тиші. А ще - я за ліквідацію усіх прес-служб - в ГПУ, МВС, СБУ і т.д.

Чому?

Бо інформаційні повідомлення цих органів мають бути, вибачте мені, як некролог. Про те, що Верховний Суд України залишив у силі такий-то обвинувальний вирок, де той чи інший чиновник засуджений за ті чи інші корупційні діяння. От тоді - це належне повідомлення. А все, про що вони репетують, розказуючи, яких великих корупціонерів впіймали - все потім виходить в «пшик», закінчується абсолютно нічим…

І ще. Якщо державний орган займається ефективним розслідуванням реально скоєного злочину, то я вам скажу – адвокати мало в чому допоможуть. Бо якщо справді скоєно злочин і розслідування відбувається так, як воно повинно відбуватися за законом, - роль адвокатів буде зводитися до дуже простих речей. Вони будуть працювати лише на пом’якшуючу вину обставини.

Повертаючись до справи Насірова, треба враховувати й те, що вона має надто великий політичний підтекст. І, зрозуміло, мовчання декотрих є красномовнішим за розмови всіх інших.



Ну, власне…

Думаю, це розуміє будь-хто. Тому я хотів би, аби розгляд цієї справи відбувався в суворій відповідності з законом і дотриманням прав людини. Тоді ми будемо мати той результат, який і хоче отримати суспільство.

Однак я не виключаю, що людина, - я не маю на увазі конкретно наш випадок, - яка перебуває в Лук’янівській буцегарні, якось випадково стане недосяжною для українського правосуддя. І сьогодні цей варіант, на мою думку, більш реальний, ніж притягнення до відповідальності по-справжньому винного.

Тобто, ви допускаєте такі надприродні явища, як зникнення із СІЗО? Це вже телекінез якийсь..

Так, зараз я більше схильний вірити у такі, як ви сказали, надприродні явища, аніж у те, що все буде відбуватися по закону, у відповідності до передбачених законом процедур…

Чи вважаєте ви справу Насірова початком комплексної роботи по подоланню корупції в країні?

Те, що я зараз скажу, не сподобається багатьом. Але я точно не розцінюю це як ефективний початок боротьби з корупцією в Україні. На жаль. Бо якщо вести мову про ефективний початок боротьби з корупцією, тоді необхідно заходити в інші кабінети.

В які?

Інші.

Вищі, нижчі?

В нижчі - нема сенсу. В нижчих нема що робити. У нас же вся боротьба з корупцією закінчується на якомусь нещасному лікареві чи учителеві. Але це ж не боротьба з корупцією.

А от справжні злочинці, які сьогодні нищать цю державу, - чомусь найповажніші люди в ній.
У такому випадку, на ваш погляд, історія з Насіровим - це що?

Це з’ясування стосунків одних з іншими. Однак я не виключаю, що це був такий, знаєте, легесенький «привіт» комусь. Можливо тому, хто промовчав…

Дуже багато версій з приводу того, хто цей «привіт» міг передати. Одна з них - це що Америка у такий спосіб, начебто, «зливає» наших лідерів…

Знаєте, я не є прихильником Америки, як і не є прихильником будь-якої іншої країни світу, бо Україна - як матір - її ж не вибирають. Але, думаю, що в якомусь сенсі Америка має віддати свої борги Україні. А вона має, на мій погляд, величезні борги перед Україною! І якщо Америка віддасть свої борги, докладаючи свої зусилля у боротьбі з корупцією в Україні, - то це треба лише вітати. Я не погоджуся з тезисом про те, що Америка «зливає» наших сьогоднішніх очільників держави. Навіть така потужна країна, як США, - не може це зробити краще за наших же політиків.

Наші «зіллють» самі себе набагато краще.
Вони вже всюди наслідили. Навіть - вибачте мені за таке слово – насвинячили.

Тому я би підтримав такий революційний крок – найближчі років п’ять розглядати господарські справи, принаймні ті, що стосуються захисту приватної власності, - у Лондонському суді. Чому? Бо там власність захищена, а у нас - ні.

Треба знімати шапку з себе і казати: люди добрі, те, що ми зробили, є біда. Значить, давайте, запросимо сюди чужинців, на якийсь час, і хай вони поки що судять, а ми під це змінимо наше законодавство.

Дивіться, в Україні ж біда не в тому, що в нас погані закони. І навіть не в тому, що чим більше ти крадеш, тим більш ти поважна людина. Біда в тому, що в нас власність абсолютно незахищена. При чому - незахищена ні у двірника, ні у президента... І знаєте, наш нинішній ще може позаздрити, як все закінчилося у попереднього. Якщо події будуть розвиватися так, як розвиваються сьогодні.

Бо в Україні є й такі, котрі вважають, що красти – це недобре.



Вони в меншості, на жаль.

Мене навчило життя, що рушійною силою завжди була меншість, а не більшість. І вона, меншість, змінювала світ.

Повертаючись до ситуації з судами. Ви, вочевидь, чули розмови про необхідність створення такого собі Антикорупційного суду…

Знову скажу те, що може багатьом не сподобатись. Я проти створення Антикорупційного суду.

Як і створення будь-яких спеціалізованих судів. Як і створення будь-яких антикорупційних органів.

Пояснюйте свою позицію…

Я вам висловлю крамольну думку.

Боротьба з корупцією в Україні по-справжньому почнеться з ліквідації всіх антикорупційних органів.
Розумію, що у вас починає боліти від цього голова. Мені це теж страшно не подобається, та скажу вам так: якщо в нас є прокуратура, МВС і СБУ, то нам більше жодних органів по боротьбі з корупцією непотрібно. А якщо у нас очільники СБУ починають рахувати економічні збитки від блокади оцих “окремих територій Донбасу”, то тоді це вже не Служба безпеки України, тоді цю Службу потрібно просто ліквідувати.

На моє глибоке переконання - як тільки створюють черговий антикорупційний орган, - корупція починає процвітати ще більше. Як тільки в нас той чи інший президент починав кампанію по боротьбі з корупцією, це свідчило про те, що він особисто брав під свій контроль всю корупцію в країні.

І якщо прокуратура не виконує свою пряму функцію, то скільки б якихось спеціалізованих прокуратур ви не створювали б, - це нічого не дасть.
Потрібно не створювати спеціалізовану, треба міняти ту, яка є. Ви знаєте, ще за радянських часів і на початку української незалежності, я мав нагоду працювати в прокуратурі. І коли зараз я бачу, що в нас в прокуратурі існують підрозділи внутрішньої безпеки… Ну, вибачте мені, це як паразити в людському організмі. Потрібно йти до лікаря і пролікуватися. От так і з прокуратурою. Потрібно просто взяти і “пролікувати” прокуратуру.

Потрібно «пролікувати» поліцію. З поліцією все дуже симпатично, начебто, і одягли їх інакше. А я цікавлюся лише одним – а хто всі ці люди? Звідки вони прийшли? І якщо поцікавимося, то побачимо: ті, хто в конкурсах перемогли, туди (у поліцію, - ред.) не повинні були і близько підходити. Виникає питання: хто ж їх туди привів?

Тому я не є прихильником створення спеціалізованого антикорупційного суду. Я вважаю, що суд має стати просто Судом, а суддя має бути просто Суддею. І якщо ми не можемо зробити зрозумілим для людини районний суд у місті Києві, то не морочте мені голову. Я людина досвідчена. Не дуріть мене тим, що створите щось спеціальне і наступить щастя. Ми не можемо забезпечити елементарного: щоб суддя у нас був суддею і відправляв правосуддя по справедливості, по честі і по закону. В звичайному Печерському районі міста Києва. А ми кажемо про якийсь антикорупційний суд?

Ми живемо громадою, бо хочеться вам чи не хочеться, відгородилися плотом від цієї громади – не можна.

Тому мене не цікавить антикорупційний суд, мене цікавить Печерський чи Шевченківський суд міста Києва, бо тут живуть люди. От для них мені треба справжнього суддю, який буде відправляти правосуддя. Бо що таке суд? Суд – це місце цивілізованого вирішення спору.

У вас є відповідь на питання: як зробити Печерський районний суд захисником коректного мого - як громадяни цієї країни – права.

Це елементарно просто зробити.

Треба прийти і пояснити нашому “царю”. Щоб він зрозумів, нарешті, і запам’ятав, як «Отче наш», що цей Печерський суд - уже більше не його.
Тому що люди не хочуть, щоб він був його.

Дивіться. Ви ж знаєте, хто в нас є гарантом конституційних прав і свобод?



Президент.

Президент. Але це ж відверта дурня. Гарантом конституційних прав і свобод людини і громадянина потрібно зробити Суд. Бо лише суд має повноваження і лише суд, між іншим, на відміну від Петра Олексійовича, ухвалює рішення іменем України. Більше ніхто.

І ви вважаєте, що хтось піде на такі глобальні трансформації?

Це ж дуже прості трансформації. От в чому є біда наших людей?

Біда нашого народу є лише в одному: вони самі себе не поважають.
На жаль.І нанятих клерків, а клерк номер один у нас – президент, вони чомусь вважають своїми панами.

І чому люди вважають своїми панами злодіїв? А лише через повагу до себе існує повага до інших. От у нас неймовірна влада буцімто сконцентрована в руках однієї людини.

Хіба не так?

Це – міф, це брехня. У нас влада президента, влада прем’єра, влада парламенту, влада суду, влада будь-якого чиновника – генерального прокурора, керівника СБУ, головного поліцая країни – припиняється моментально, миттєво, розвіюється, як попіл по вітру, як тільки йому люди кажуть: «Гей, чоловіче добрий, ти помилився, ти – зовсім не те, що про себе думаєш...».

Як тільки йому так люди скажуть, - все. Дивіться, який унікальний випадок трапився з тим же Насіровим… Коли закінчився термін його затримання, - до речі, абсолютно незаконного затримання, на мою думку, - то йому прийшли і про це повідомили. А він, тяжкохвора людина, чомусь все-таки вирішив залишитися в приміщенні суду, а не поїхати в лікарню.

Що це означає, по–вашому?

Це значить, що багато хто злякався. Я думаю, що насправді злякався не стільки Насіров, як злякалися інші.

Ті, хто стоять над ним?

Так. Просто злякалися. Тому вони – великі пани лише до того часу, доки люди їм кажуть: «Панствуйте, панствуйте як хочете». Як тільки їм люди прийдуть і скажуть: «Е, ви ж зовсім не пани, ви навіть не підпанки, ви – найняті нами менеджери», - тоді все зміниться. Розумієте?

Розумію.

А чомусь люди не хочуть розуміти, що у всіх наших негараздах, в тому, що ми маємо такі уряди, таких президентів, як сьогодні, - нам ніхто не винен. Не прийде нас захищати ні дядько Сем, ні англійська королева, вона краще поїде на кінну прогулянку… І допоки люди не будуть вимагати від чиновника виконувати свої обов’язки, - ніякої перспективи, на жаль, у людей на цій землі немає. І держави як такої тут ніколи не буде. От зараз деякі мої вороги будуть моїм словам аплодувати, але, тим не менше, я скажу: сьогодні ми не маємо державності. Те, що ми називаємо державою Україною, державою не є. Бо що таке держава? Держава - це інструмент, за допомогою якого ми захищаємо свої права і свободи. А в нас сьогодні такого інструменту немає.

Гаразд, але ж три роки тому люди прийшли і сказали владі «до побачення!». Тобто, волевиявлення було, і я цьому свідок. Чому нова влада навіть гірша, аніж її попередники?

Безперечно гірша. Але питання: а ми що, «сьогоднішніх» не бачили?

Ви можете це не публікувати, але я вам скажу… Коли люди побачили нашого Петра на тому тракторі (під час спроби штурму будівлі Адміністрації президента України 1 грудня 2013 року, на Банковій несподівано з’явився нинішній президент Порошенко, який, вилізши на грейдер, намагався запинити натовп протестувальників – ред.), то хіба потім не розуміли, кого обрали в один тур? Розуміли.

Як ви це поясните ?

Негідники завжди рвуться куди? До влади. Всяка мерзота лізе куди? У владу. А люди не дають по рукам, не кажуть: «Ти ж мерзота, куди ти лізеш, тобі там нічого робити!».

Я зараз не про нашого президента, я в цілому даю характеристику. А про нашого президента я нічого не можу казати. Я писав йому відкриті листи. Відповідей не було. То я вже більше до цього президента не звертаюся. Але, знаєте, він дорікав, що хтось не збудував собачої будки, а сам влаштував собаче життя для свого народу. Треба мати честь, а сьогодні люди без честі.

Хоча я вважаю, що наш президент увійшов би в історію, якби звернувся до українського народу і сказав, що він хотів зробити все добре, але в нього не вийшло.
І сказав би, що він піде. І сказав би: «Давайте, люди добрі, готуватися до позачергових президентських виборів. Але шукайте когось. Ідіть до Любомира Гузара або іще до когось і просіть, кажіть, що ми би хотіли, щоб ви оцей час побули, поки ми хоч трішки почнемо розуміти, що взагалі відбувається»...

Бо допоки людина не передасть булаву своєму наступнику у тому ж костюмі, в якому вона ту булаву взяла до рук - нічого не зміниться…
Костюм - це метафора, зрозуміло, але зараз у мене таке враження, що от ніяк не нажеруться…

Недавно Роман Греф (голова правління Ощадбанку Росії, - ред.) дуже чітко пояснив російським чиновникам, що ні в якому разі не можна дати зрозуміти людям, що відбувається в країні, ні в якому разі не можна дати їм думати. Бо як тільки люди почнуть думати, - владу зметуть. Так і тут.

Головне завдання української влади - щоб, не дай Боже, ми з вами не зрозуміли, що хто є хто.
І щоб, не дай Боже, ми не почали думати, що відбувається в Донбасі чи ще десь. Щоб ми не розуміли, що їм то треба вічно, бо так, як вони зараз там крадуть, - вони ніколи не мали такого щастя.

Але є нам необхідно рухатися далі? Світ змінюється щогодини, а нас відкинуло на двадцять років назад…

Я не є прихильником Майданів у тій формі, в якій вони відбувалися. Особливо останній, трагічний. Людям не треба збиратися на Майдані, хоча це наша традиція: «На майдані біля церкви…». Це ми все пам’ятаємо, вчили. Але те місце сьогодні вже стало місцем трагічних подій і там вже нема що нас робити. У нас є один верховний, і треба йти до верховного. От там, біля верховного, площа має бути завжди вільна…

А там, до речі, вже все перегородили, від Інститутської до Лютеранської.

Він перегородив, бо нічого не розуміє, на жаль. Бо якби розумів, - не перегороджував. І чомусь український народ йому так легесенько пальчиком не кивнув – не лізь, не чіпай, не роби цього. А оті, що стоять там у шеренгах і в шоломах - вони теж із цього народу. Але батько не сказав: ти дурню, я тебе що, до цього часу і нічому не навчив? От у чому питання. Бо то теж наші діти, теж наша громада, і їх не навчили… Я вам так скажу: мої діти ніколи не допоможуть установлювати паркани біля верховного, ніколи, за жодних умов. І ні за які гроші. Хоча я розумію, навіщо людей роблять абсолютно безвільними. Тому що вільна людина не може бути бідною. А бідний - вільним не буде.

Але ж так не може продовжуватися вічно.

Безперечно.

Тому я, на жаль, роблю дуже поганий прогноз: якщо події будуть розвиватися так, як розвиваються сьогодні, то завершення політичної кар’єри нинішніх буде набагато гіршим і трагічнішим, ніж це було в попередніх.
Я би цього страшно не хотів. Я хочу, щоб люди схаменулися і знаєте, легесенько так покивали пальчиком.

Я думав, що найстрашніша сторінка історії українського народу позаду, це – голодомор. І я думав, що ми вже ніколи не опустимося до чогось подібного. А ми опустилися. Ми поклали власних дітей. Ні за що. Бо привели до влади самі бачите кого.

Влада, здається, дуже добре усвідомлює, до яких наслідків може привести її діяльність, а тому убезпечує себе, створюючи, наприклад, як Аваков - могутню Національну гвардію, могутні спецпідрозділи.

Це їх не захистить.

Чому ви так думаєте?

Тому що в такий спосіб захиститися неможливо. Зараз в Україні антитерористична операція проводиться буцімто, так? Тобто, у нас не війна на Сході, а антитерористична операція. Але я би нашим можновладцям порекомендував заглянути хоч в одну книжку про природу виникнення тероризму.

І вони зрозуміють, що - біда. Що Україна і Київ, зокрема, стоять на порозі справді терористичних актів.
Що таке тероризм? Це протидія слабкого свавіллю сильного! І проблема в тому, що для такого великого керівника може виявитися абсолютно достатньо однієї дівчинки, яка принесе букет квітів, чи однієї посудомийки, яка помиє посуд…

Тобто, вони навіть не здатні збагнути, наскільки є доступними.
Знаєте, Чаушеску в Румунії був куди потужнішим. Або ГКЧПісти. Кожен з них, сам по собі, був настільки потужним, що оці наші керманичі – вони як діти у порівнянні з тими. Але ж бачите, як сталося…

Тому я би усім нашим нинішнім радив шукати хороших адвокатів, і не сподіватися, що вони зможуть захиститися за допомогою Генеральної прокуратури чи за допомогою поліції.
У нас, насправді, дуже просто спонукати Президента до того, аби він знайшов спосіб подати у відставку. Ви розумієте, від отої резиденції, що в Козині, і до колишнього будинку ЦК КПУ на Банковій нинішній президент нездатний навіть добратися самостійно. Вони мають необмежену владу, лише до того часу, доки люди кажуть: «Е, чоловіче добрий, ти заблудився, піди по добру – по здорову». І він відразу накиває п’ятами… Я зараз не про Петра Олексійовича, я про будь-якого…

Тому я хочу, щоби наш народ відчув себе українцями. Тоді багато чого стане на свої місця.
Нещодавно ви заявили, що наші силові структури набагато краще захищають Януковича, ніж його адвокати.

Так, ті адвокати можуть пити каву…

Але ж така ситуація практично з усіма тими, хто втік з цієї країни під час Майдану.

Я не буду зараз про всіх, хто утік, бо серед них є й такі, хто хотів би повернутися в Україну та повернути собі статус не гірший, ніж вони мали до втечі. Є там такі. Я повернуся до Януковича.

Віктору Федоровичу Януковичу абсолютно байдуже як саме помилуваний ним член його уряду, а нинішній Генеральний прокурор Луценко розслідує ці справи.
Більше того: без різниці Януковичу, хто буде Генеральним прокурором і як буде проводитися розслідування. Бо це розслідування до самого Януковича вже ніколи в житті не буде мати ніякого стосунку.

Я як адвокат, який практикує дуже давно, можу відповідально стверджувати: всі кримінальні справи, які я вів, розвалював не я. Я лише використовував те, що робили наші прокурорські чи міліцейські, чи СБУшні…

Це з їхнього боку робиться свідомо чи це брак професіоналізму?

І те, і те. А що стосується Януковича, то, безперечно, там свідомо (розвалюється справа – ред.) більше, ніж просто по недолугості.

І які перспективи у Віктора Федоровича?

Чим швидше український народ забуде про Януковича і буде думати про нинішніх, тим швидше щось може наладитися в цьому житті.
Ну що нам уже з того Януковича? Він пройде свій шлях і пройде його так, як йому написано. Для нас це вже значення ніякого не має. Для нас може мати куди більше значення, чи стане той же Медведчук новим “королем Донбасу”, чи не стане. Оці речі для нас із вами куди більш важливі.

Думаю, що мільярди, накрадені Януковичем і вивезені ним у фургонах з Межигір’я, непогано було б повернуть в країну.

На жаль, я мушу сказати: те, що було вкрадено і вивезено, вже не вернеться.
Хоча б тому, що тепер є інші, які довкола цього всього ходять і дивляться, як би це вкрасти собі…

Але - чи вкрадуть у Януковича ним накрадене, чи не вкрадуть - для мене, наприклад, не має значення. Бо що ті гроші вже не повернуть Україну, - це я точно знаю.

Останнє питання - по справі Бузини…

Менше всього мені б хотілося про це говорити, але давайте.

Це була «вибухова» справа, яка все ще не завершена.

Вона ніколи не буде завершена.

Чому?

А тому, що справжніх убивць ніхто не шукав.
(Андрій Федур був адвокатом підозрюваних у вбивстві журналіста Бузини Андрія Медведька та Дениса Поліщука, - ред.). І те, що я прийду захищати цих хлопців - також ніхто не очікував. Нікому і в голову це не могло прийти. А ми прийшли, - прийшла нормальна, професійна група адвокатів з двох компаній і ми певною мірою цих хлопців захистили. Але там ще робота не закінчена, там ще розслідування продовжується.

І ви стверджуєте, що вбивць ніхто не шукав?

І не шукає.

Чому?

А тому що було простіше повісити на пацанів, які про того Бузину ніколи в житті не чули.
Їм книжки Бузини принесли у тюрму і кажуть – нате, хоч почитайте, про що він писав.

Але ж це жахливо, якщо це так.

Безперечно. Слухайте, ну коли людина заявляє, що вбивство Бузини зробила така-то група. Я не знаю, чи це так, чи не так, але я кажу прокуратурі: перевірте, можливо, вони до цього не мають ніякого відношення, але людина прямо заявляє – ми вбили. Прокуратура перевірила? Я через рік питаю у слідчого, а він каже: та я про це від вас перший раз чую. Ну я махнув на нього рукою, як Христос на Карпати, та й пішов.

Тобто, справа Бузини закінчиться традиційним вже «пшиком»?

Вона вже пшиком закінчилась.

А які у вас бачення перспектив у справи Шеремета? Бо за своєю «вибуховістю» вона була аналогічна до убивства Бузини.

…Теж не буде розслідувана.

Чому?

Там спецслужби.

Чиї?

Не знаю. Якби я знав, я би сказав: давайте, я очолю слідство і вам розслідую. Так само, як і по Бузині, - там мотиви зовсім інші (ніж офіційно оприлюднені версії, - ред,), я глибоко переконаний. По Бузині повне «безобразіє», вибачте мені за такий русизм, але я слово використаю саме це. Рішення РНБО, потім президент затверджує його своїм указом і вже на наступний день - рапорт про те, що вбивці затримані (Указ президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України "Про заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю в Україні» був підписаний 16 червня 2015 року, вже 18 червня Медведько і Поліщук були затримані, того ж дня, 18 червня, міністр МВД Аваков написав на своїй сторінці в Facebook: «УБИЙСТВО О. БУЗИНЫ РАСКРЫТО», - ред.)

Але ж це все лише свідчить про слабкість нашої держави.

Безперечно. І про беззахисність народу.



На сумній ноті не хочеться завершувати розмову. Говорячи про майбутнє України – ви оптиміст чи ні?

Так, я вірю в український народ. Вірю, що він схаменеться і почне вимагати від влади виконувати свої прямі обов’язки... Я, знаєте, взагалі від України в захваті. Я ніколи не думав, що Україна настільки багата.

Ну дивіться, крадуть стільки років і ще є що красти.
У мене знаєте, який показник того, що є що красти в Україні? Коли я дивлюся, хто йде на ті чи інші посади, на державну службу, де зарплата менша, ніж вартість його краватки. Якщо він іде на таку зарплату свідомо, значить він розуміє, що зможе вкрасти. І він іде красти, більше ні для чого він туди не йде…

Нещодавно прес-секретар Насірова - після нашого із ним інтерв’ю - похвалилася, що її шеф відмовився від своєї зарплати аж у шість тисяч гривень. Тоді я була здивована, м’яко кажучи, як може прес-секретар із усією серйозністю заявляти, що її начальник відмовився від своєї зарплати.

Я ж вам казав: прес-служби треба ліквідувати, бо вони дискредитують своє керівництво. Стару бувальщину розповім, ще з часів Радянському Союзі. На Політбюро засідали і визначали, яку ж зарплату дати дільничному. І тут Брежнєв каже: «70 рублів буде їм достатньо. Все інше – назбирає». То так у нас до сих пір – «збирають» собі до зарплати…

Фото: Марії Шевченко


Андрій Федур: Президент дорікає собачою будкою, а сам влаштував собаче життя для цілого народу

Андрій Федур: Президент дорікає собачою будкою, а сам влаштував собаче життя для цілого народу

Андрій Федур: Президент дорікає собачою будкою, а сам влаштував собаче життя для цілого народу






2017-03-17
переглядів: 756
джерело: Автор: Галина Плачинда, видання МИР

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(4):

2017-08-04 Міжгірець
Шановний Андрію! Прочитавши багаторазово Вашу правдиву статтю зазначу, що всі, хто не згоден з Вашим надзвичайно правильним баченням подальшої ситуації і підтримує іншу ... політику - сильно бісяться від безсилля щось змінити в їхню сторону ( в т.ч. й "Адвокат" та Комп.),але процес історії не змінити, тому Ви заздалегіть відкриваєте очі людям у правильному напрямку та знімаєте з них полуду, а ми й надалі з нетерпінням ждемо Ваші інтерв"ю та безперечно на Вашій стороні. Успіхів у діяльності.

2017-03-17 Адвокат
Знає добре все ! Чому це Так ? Де Патріотизм ВАШ ?? ЗАДУМАЙТЕСЬ ЩО ВИ РОБИТЕ ???

2017-03-17 Браво
ПАНЕ АНДРІЮ...

2017-03-17 Правозахисник
Шановний Андрію! Схиляю свою голову перед Вами за всю ту правду, яку Ви відкриваєте перед простими громадянами. Ваші слова пророчі. Все рівно покарання за дії проти свого народу рано чи пізно наступить. Ми в це віримо і віримо в Вас. Ви-символ майбутнього України. Хай Вам щастить.

свіжі новини:
(верхній студений)

свіжі коментарі:
(верхній студений)

всі коментарі

найбільше читають:
(верхній студений)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.