Сегодня 1419-й день войны на Донбассе. Великая Отечественная война длилась 1418 дней....

Два ясени утворили елемент Державного Герба України – тризуб


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село нижній студений


Два ясени утворили елемент Державного Герба України – тризуб

Проїжджаючи Студеним, впадає у вічі обабіч дороги на подвір’ї старенької в зруб дерев’яної хатини незвичного типу знак-символ нашої країни.

Міцно переплівшись, два ясени утворили елемент Державного Герба України – тризуб. Він як природній, так і рукотворний ще з часів Другої світової війни. На своїй садибі його продукував Василь Іваницький, якого нема в живих вже 42 роки.

Про цю унікальну геральдичну історію розмова з 59-річним внуком горянина-патріота – міжгірцем Петром Мишаничем, за фахом інженером-будівельником, якому доводилося і очолювати екологічну службу в районі.

- Петре Івановичу, передусім яким запам’ятався дід?

- Це був справжній борець за незалежну Україну, яким й досі пишаються односельчани. Про його волелюбний дух дізнавався як з його оповідей, так і покійної мами Марії – його старшої дочки з-поміж шестери дітей. Щоправда, вони були скупими і розповідалося майже пошепки, бо існували радянські часи, за яких комуністична пропаганда тільки паплюжила минулий історичний процес краю. Василь Васильович знаходився у рядах карпатських січовиків, не лише був знайомий з Августином Волошиним, президентом Карпатської України, але й мав міцні приятельські стосунки. Разом з ним та іншими видатними політичними діячами брав активну участь у національно-визвольних змаганнях закарпатських українців. Щиро повірив у національну ідею і тоді, коли у Мукачеві відбувся з’їзд Народних Комітетів, на якому проголосилося возз’єднання Закарпаття до України. Саме тоді, в 1944 році, на знак цієї події з любов’ю до неньки-України він посадив два молоденькі ясені, а наступного, як дерева увібрали сік, мудро їх переплів, щоб увінчували тризуб – герб Карпатської України. Доглядав за саджанцями, мов за немовлятами, та ба, нова влада, за якої тішився мрією про свободу і щасливе життя, жорстоко розчарувала. Небавом йому приклеїли ярлик куркуля, бо мав млин та крамницю за австро-угорського панування. Конфіскувавши нажите майно, радянські урядовці за колективізації змушували вступити до колгоспу, але родак вперто вчинював супротив. Допекли до того, що на початку 50-их років минулого століття переселився з сім’єю аж у Дусино. Цей край йому був знайомий з дитинства, бо у Сваляві за мадярів малолітнім наймитував у місцевого аптекаря. Тоді йому вдалося здобути і початкову освіту в школі і у Студеному повагом його вважали найграмотнішим челядником.

- За повернення на малу батьківщину чим займався родич-патріот?

- Дід був всебічно обдарованою людиною, працьовитим землеробом. Після десятирічної втечі до всякого діла прикладав руки і розум у Студеному. Як глибоко побожну людину греко-католицького віросповідання, його обрали головою церковної ради. Завдяки писемності описав свій родовід до сьомого покоління, а також розробив пасхалію на 1956-2078 рр. Між іншим, обидва його сини – Андрій та Михайло – стали священиками. Місцеву дітвору наполегливо вчив народним традиціям, особливо колядувати. На Різдво Христове разом з юнню з вертепом веселили як оселі земляків, так і навколишні села. Міг виготовляти міцну упряж для коней, а ще зарекомендував себе… палітурником. Майже з всього Закарпаття до нього зносили пошарпані молитовники, які акуратно і безкоштовно склеював. Як і шкільну літературу. Не кажучи про те, що дбайливо доглядав за ясеновим тризубом, милуючись ним аж до останнього свого подиху – помер у 1974 році. Завжди радів, що вціліли, бо були й замахи зрубати різних мастей агентами радянського режиму зрослу пару дерев.

- Довелося чути і про український стяг, який потайки ховав Іваницький…

- Предок ще був головою студенського осередку крайової “Просвіти”. Як зайшли руські, то жовто-блакитний прапор організації передав мамі. За його сховок служила дровітня. На зорі теперішнього утвердження самостійності України прийшли так звані тутешні самозванці-патріоти і виманили у матері знамено. Де воно зараз – невідомо. А шкода, бо просвітянська хоругва – то історія Студеного, яка б мала зберігатися на видному місці, де ним гордилися і берегли, як зіницю ока.

На знімку: ясеновий тризуб з міцним корінням історії верховинського краю.



2016-12-06
переглядів: 1679
джерело: Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ. Фото Петра ТОМИНЦЯ.

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(2):

2017-03-08 8 Марта
Добра,любви и красоты. Посміхнися тане сніг,щастя падає до ніг.Нині Твій весняний день,Сонця квітів і пісень.!

2017-03-08 8 Марта
Добра,любви и красоты.

свіжі новини:
(нижній студений)

свіжі коментарі:
(нижній студений)

всі коментарі

найбільше читають:
(нижній студений)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.