„Чи був покійний моральною людиною?” – питався Остап Бендер у жалобній промові над могилою Михайла Самуелійовича Паніковського, людини без паспорта. І сам же відповідав: „Ні, покійний не був моральною людиною”

З плином часу все більше й більше дивує нас майстерність предків


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село негровець


З плином часу все більше й більше дивує нас майстерність предків

Храм св. Архістратига Михаїла в Негрівці – одна із 14 подібних унікальних пам`яток історії культури і дерев`яної архітектури історичної Міжгірщини, занесених до реєстру ЮНЕСКО як безцінні пам’ятки дерев`яного зодчества Підкарпатської Русі і її гірської частини – Мараморошчини.

8 - конечний православний хрест, знайдений в цьому селі науковцями масарикової Чехословаччини, яких надзвичайно вразила творча робота талановитого різьбяра. Добре розуміючи, що хрест – це один із найдавніших символів людства. Оскільки хрести у всі часи відображали не лише світобачення людини того чи іншого періоду розвитку суспільства, а й її духовний світ, що «розумом бачить Бога». Тож хрести є цінними пам`ятками прикладного мистецтва цивілізації.

У різних куточках нашої планети вони мали різну побудову, вигляд і виготовлялись з доступного матеріалу. Дерев`яне зодчество історичної Міжгірщини – складової частини Підкарпатської Русі у всі часи привертало увагу вчених. Це ж стосується і дивних робіт різьбярів-краян.

Раніше практично ніхто не цікавився розвитком народного мистецтва стосовно малих дерев`яних скульптурних форм на кшталт негровецького хреста. Роботи верховинських різьбярів носили відбиток сивої давнини. В Карпаторуському збірнику «Подкарпатськая Русь в честь Президента Т.Г.Масарика /1850-1930 рр./» вчений-дослідник історичної Міжгірщини В.В.Саханев особливо наголошує на цьому. Він писав, що населення цього краю навіть не мислить собі, яке велике наукове значення мають різьбярські роботи багатьох невідомих краян.

Численні старожитності краю осідають у приватних колекціях, масово вивозяться за кордон. Не приділяється належна увага їх реєстрації або ж «спасінню» подібних речей. «Нові українці» з перших днів нашої незалежності не лише ганяються за ніби дріб’язковими предметами старовини, а й накопичують їх у величезній кількості. Як за цих обставин не висловити слова вдячності невідомому нам В.В.Саханеву, який вже тоді на всю Чехословаччину популяризував дерев`яні вироби верховинських майстрів-різьбярів.

Та чи не найбільше відомого дослідника здивувала витончена робота невідомого майстра-різьбяра—це своєрідне тлумачення православного 8-раменного хреста. Він складався з вертикального і трьох поперечних дерев`яних брусочків. Саме середня поперечина складала основу. Так як на ній вирізьблені руки розп`ятого Ісуса Христа. В цілому хрест надзвичайно насичений рельєфними зображеннями розп`яття Сина Божого, Богоматері, євангелістів Іоанна і Матвія, низки біблійних сюжетів.

На негровецькому хресті, висотою 29,2 см, вирізьблено 38 фігур релігійної тематики і 15 – за місцевими мотивами. Додайте до цього 22 рядки тексту релігійного призначення і вашій уяві одразу постане титанічна робота горянина-різьбяра, філігранна майстерність якого просто шокувала В.В. Саханева.

Нинішні жителі Тереблянщини можуть по праву гордитись цією людиною. На жаль, імені його вже ніколи не узнаємо, хрест також ніколи не побачимо. В.В.Саханев передав його музею «Просвіти» в Ужгороді, де сліди його загубились.

Але й ми, жителі ареалу р.Ріка, також маємо чим пишатись. Шляхетною витонченістю робіт самобутніх різьбярів. Адже в 30 роках першої половини ХХ ст. вченими В.В.Саханевим та С.К.Маковським аналогічні старовинні дерев`яні хрести виявлено два в Буківці, три – у Пилипці, два—у Розтоці, по одному – Рекітах і Ляхівці/Лісківці/. На жаль, їх сліди також загубились в просвітянському музеї міста над Ужем. Водночас, не слід забувати й про іншу не менш важливу сторону даного питання.

Село Рекіти з давніх-давен вважається одним з найстаріших населених пунктів історичної Міжгірщини. Місцеву церкву одні датують 1751 роком зведення, інші – спорудою ХУІ ст. Тим паче, що нинішнє її місце розташування -- третє по рахунку. За цього, звісно, тут могли бути ще й старіші за віком хрести, виготовлені втікачами зі Сходу. Їх православ’я пустило глибокі корені ще з часів Візантійської імперії.

Аналогічно і на території історичного Закарпаття воно поширено на 150 років раніше, ніж на теренах Київської Русі. Ось чому дерев`яні хрести, знайдені В.В.Саханевим і С.К.Маковським, мають православне походження.

Як не прикро, але віднайдені Маковським і Саханевим /прізвища таки східноукраїнського походження – В.Б./ безцінні дерев`яні пам’ятки-раритети свідчення високої духовної культури наших предків, ми вже ніколи не побачимо. Їм варто завдячувати тільки за те, що зберегли для нас їх описи!



2016-05-23
переглядів: 504
джерело: Василь Белень

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(0):

свіжі новини:
(негровець)

свіжі коментарі:
(негровець)

всі коментарі

найбільше читають:
(негровець)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.