Сегодня (23 февраля 2018 года) 1419-й день войны на Донбассе. Великая Отечественная война длилась 1418 дней....

І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ…


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село торунь


І НА ТІМ РУШНИЧКОВІ…

ВИШИВАЄ СВОЮ ДОЛЮ ВОЛОДИМИР КРИВАНИЧ

Це він сьогодні – кандидат медичних наук, відомий у краї лікар-стоматолог-хірург вищої категорії. Десятки тисяч пацієнтів щиро вдячні йому за допомогу…

Людина може до всього звикнути, окрім болю, та ще й зубного… з розпухлою щокою. Саме в такій ситуації моя сусідка по квартирі, лікарка, стрівши мене, поцікавилася: «А ти знаєш такого стоматолога Криванича? Він же твій земляк, з Міжгірщини родом. Той допоможе тобі».

І вона, ця мила жінка, полишивши усі свої справи, одразу взялася допомогти. Хоч до стоматолога була черга, але вона упевнено відчинила двері кабінету свого колеги…

Той уважно оглянув, розпитав, заспокоїв. Приписав уколи — антибіотики. Довго й нудно витягав мене Володимир Миколайович з ситуації, в яку потрапив після звернення в один зі стоматзакладів Ужгорода. Навіть два хірургічні втручання робив. І, дякуючи Всевишньому та Криваничевим золотим рукам, недуга відступила.

Звідтоді ми заприятелювали. Багато вже знаю про цю приємну людину, як прийшов у медицину. Народився Володя рівно півстоліття тому в селі Торунь Міжгірського району. Мати Василина Михайлівна – ветфельдшер, нині світлої пам’яті батько Микола Миколайович – кіномеханік. А син захотів стати медиком.

Нелегко йшов до тої цілі, довго. Спочатку закінчив Хустське медучилище. Відслужив армію. Відтак завідував фельдшерсько-акушерським пунктом у селі Кіреші Хустського району (на той час мати переїхала в Ізу до батьківської хати). Але мрія не покидала. Мрія сяяла у глибині його душі, як зірочка.

У двадцять два роки, коли молоді люди закінчують вузи, він подався в Івано-Франківський медінститут. У приймальній комісії писав заяву на лікувальний факультет. Про стоматологію тоді й не мріялося.

Але у житті є така штука, як випадок.

— Після армії? – спитав його чоловік, який походжав між абітурієнтами. Це був викладач того вузу. Він одразу запримітив рослого абітурієнта.

— Так.

— Я б тобі порадив поступати на стоматологічний, — мовив. – Допомагатимеш людям, і ніхто не керуватиме тобою. Там значно більше самостійності.

Так воно і вийшло — став студентом стоматфакультету. Після вузу потрапив у Закарпатську обласну стоматполіклініку, яку тоді очолював знаний на весь край професор, доктор медичних наук Іван Горзов. Молодий спеціаліст Криванич багато чого навчився у незабутнього Івана Петровича. Навіть перші свої наукові статті з хірургічної стоматології та мінеральної води, які були опубліковані у галузевих журналах, написав під його мудрим керівництвом. Та навіть на кандидатську дисертацію замахнувся. Це вже потім Володимир Миколайович перейшов під наукове крило доктора медичних наук Анатолія Потапчука – професора і тодішнього завідувача кафедри стоматології післядипломної освіти УжНУ.

З 1994 року лікар-стоматолог-хірург Криванич – у залізничній лікарні Ужгорода. Уже 18 років він – завідувач відділення, в якому 12 терапевтів, 3 хірурги, ортодонт і ортопед.

— Ми забезпечуємо лікування хворих стоматологічного профілю залізничників та їхніх дітей і підлітків, транспортних будівельників, пенсіонерів транспорту та інших категорій населення міста й області, — каже мій співрозмовник.

Він викладає на стоматфакультеті УжНУ. Водночас невгамовний і неспокійний та вічно шукаючий (а саме такі чогось досягають у житті) Криванич узявся за імплантати. Побачив, бо ж щоденно не книги-журнали читає, а з людським болем стрічається, що тут – нове перспективне і широке поле для досліджень. Для того, щоб вивчити особливості перебудови кісткової тканини навколо титанових та цирконієвих імплантатів в умовах імплантації в альвеолярний відросток, для експерименту взяв… свиней.

Робота з цими тваринами задля стоматологічного проекту виявилась складною і доволі марудною. Але результати цього та інших експериментів лягли згодом у основу кандидатської дисертації Володимира Криванича «Обгрунтування та оцінка ефективності використання системи цирконієвих імплантатів (клініко-експериментальне дослідження)», успішний захист якої відбувся восени 2015 року у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького.

Якщо для захисту кандидатської вимагається 5 опублікованих статей, то у Криванича їх було 25.

— Вам треба ще трошки попрацювати – і готова докторська, — небезпідставно казали йому після захисту члени державної комісії.

Найголовніше у назві його дослідження – у дужках: ця кандидатська робота – не мертва, не для галочки і не для титулу, а для покращення лікування тисяч і тисяч людей. Тому найбільше гріє його душу саме таке усвідомлення плодотворності своєї роботи. І не тільки наукової, а й щоденної, практичної. У Криванича це, на щастя, – одне ціле.

Член асоціацій імплантологів, парадонтологів, щелепно-лицевих хірургів України, учасник десятків не тільки вітчизняних конференцій, виставок, конгресів, а й тих, що проходили у Франції, Німеччині, Угорщині, Польщі, Південній Кореї, Словаччині, кандидат медичних наук Володимир Криванич є головним лікарем і засновником клініки «Dental Classic» в Ужгороді. Тут надаються всі види стоматологічних робіт.

— Більшість людей стають нашими постійними клієнтами і радять своїм близьким та друзям, — каже Володимир Миколайович.

Йому – п’ятдесят. Золота серединка благодатного літа. Це – небагато, але й немало для людини, кожна днина якої – легка та радісна — і важка водночас.

— Бо я не з металом роблю, а з людьми, — зізнається. – З хворими людьми…

Колись у нього була потаємна мрія: аби люди казали, що є в Ужгороді стоматолог, який робить щось путнє.

Збулася ця мрія. Люди справді так говорять. Найкраще підтвердження тому – черги під його кабінетом. І слова вдячності…

…Він – щасливий батько трьох діточок, щасливий чоловік: дружина Леся – надійний тил; щасливий син – ненька Василина Михайлівна часто до його господи навідується. Тихенько мати підійде, обережно торкнеться рукою плеча. Хіба є більше щастя, коли та, яка дала життя, ще поруч?.. У пам’яті спливають рядки улюбленої пісні, в якій є і такі слова: «І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю…».



2016-03-25
переглядів: 1381
джерело: Андрій ДУРУНДА, письменник.

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(2):

2016-03-25 лікарю
ти бидло і по життю неудачник-короче гівнюк.тобі до таких людей як царь та криванич ніколи недорости.не бризкай вонячов слинов з беззубого гнилого писка клоуне.

2016-03-25 лікар
такий самий хабарник як і Царь В І!!

свіжі новини:
(торунь)

свіжі коментарі:
(торунь)

всі коментарі

найбільше читають:
(торунь)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.