Крик душі… Моя думка на сьогоднішній день! Я, Явдик Володимир Іванович власник автомобіля alfa romeo 156 заявляю,що на сьогоднішній день я своє авто розмитнювати не буду,тому що ціна розмитнення становить 2500-3000€,а таких коштів в мене немає. Я вважаю, що я живу в Україні де середня зарплата становить 5000грн.,а розмитнити моє авто буде становити до 80 тис.грн.це абсурд і здирництво.

''Одного разу Чорновіл завітав на Міжгірщину, до нашої хати…''


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село лопушне


''Одного разу Чорновіл завітав на Міжгірщину, до нашої хати…''

Коли я почула ці слова, то моєму здивуванню не було меж. Оговтавшись від почутого, перепитала свою бабусю Ганну: «Що справді? Той самий В’ячеслав Максимович?» Почувши ствердну відповідь, почала розпитувати все більше. З розповіді бабусі довідалася небагато, адже вона сказала наступне: «Мені було десь шістнадцять. Пам’ятаю, як Чорновіл зайшов до нашої хати. Вдома я була сама. Він роздивляв кімнату і розпитував, як нам живеться, де працюють батьки».

Більше про перебування В’ячеслава Максимовича у нашому селі моя бабуся порекомендувала розпитати у Ганни Жаби. Що я й зробила. Я добре знаю цю жінку, адже влітку разом випасаємо худобу. Тож розмова почалася з пів-слова одного осіннього ранку. Пораючись біля господарства, вона чітко й неквапливо (Авт. - щоб чогось не забути) відповідала на мої питання.

З розповіді, я з’ясувала, що В’ячеслав Максимович вперше відвідав наш край і моє село Лопушне, що на Міжгірщині влітку 1967 р., коли працював на метеостанції «Плай». А вдруге до нашого села він приїжджав десь у 1969 р. з дружиною і сином Тарасом. «То було після Святої неділі у вівторок. На Причіл (Авт. - урочище в Лопушному) вийшла машина і четверо людей. Вони почали розгружати дошки і всяке приладдя. Місце для палаток вибрали на нашому городі. Моє знайомство з Чорноволом почалося з його питання «Де можна набрати води?» Я не знала, хто він такий, що вони тут роблять. Пізніше, мій вже покійний чоловік, Іван дізнався, що вони працюють на станції «Плай». А тут будуть визначати і записувати напрямок вітру, температуру повітря. Для цього на нашому городі поставили якийсь прилад, схожий на вітряк. А один такий встановили аж під горою Озірною, і по через два чи три дні один із них ходив знімати позначки», – пригадує Ганна Жаба. Незважаючи на свій похилий вік, на життєві пригоди, які спіткали Ганну у житті, вона, окрім В’ячеслава Чорновола, пам’ятає імена і прізвища його колег і соратників: це Павло Скачок, Павло Мовчан і Людмила Шереметьєва.

Розмова про Чорновола затяглася десь на дві години. Впоравшись по господарству, Ганна провела мене на тимчасове місце проживання цих людей. «Ось тут була смерека, під якою знаходився стіл, а тут знаходилися три палатки. Раз на тиждень вони їздили в Міжгір’я. Там купували різні продукти. Та найбільше вони любили їсти домашній хліб. Часто приходили до мене й обмінювали купований хліб на домашній, печений в печі. Від сусідів купували молочні продукти. А ще вони збирали голобінки (Авт. - сироїжки) і смажили їх на вогні», – продовжує бесіду старенька бабуся.

Працюючи на метеостанції «Плай», В. Чорновіл підпільно почав роботу над створенням хроніки Опору – журналом «Український вісник». Підтвердженням цьому є спогади моєї співрозмовниці: «З перших днів Чорновіл почав спостерігати за життям селян. Говорив, що ми не заслуговуємо на таке становище. Розповідав як живуть люди в містах і в Москві, що там їдять діти. Вечорами вони запрошували нас до себе, і просили співати коломийки. Я не ходила, бо не мала часу. В мене тоді були малі діти. Одного разу коли я косила овес, до мене підійшов Чорновіл і спитав: «Коли Ви принесете десятий сніп додому? Чим будете годувати худобу взимку?» (Авт. – колгоспники працювали за десятину). А після того, як він почав говорити навіщо ми підтримуємо радянську владу, чому підкоряємося, не відстоюємо свої права, ми стали остерігатися їх».

Проте діяльність В’ячеслава Чорновола викрив провокатор, і його арештовують та відправляють у заслання у Мордовію на три роки. Звідти палкий захисник України пише листа жительці села Лопушне Марії Фурдь з проханням виплести носки і рукавиці. «Моя сусідка Марія дала знати жінкам по селу, що треба плести капці і рукавиці, щоб відправити їх Чорноволу. Я почала прясти і зробила декілька мотків вовняних ниток. Через деякий час жінки з села сплели майже 30 пар вовняних капців та рукавиць. Чорновіл за це вислав нам гроші. Кожному дісталося по три рублі», – стверджує Ганна Жаба.

Ось таким був непростий шлях Чорновола до Народного Руху. В цій статті я його описала через призму його перебування в нашому селі, адже ця частина його життя невисвітлена у жодному з джерел.

Ця тема актуальна у вересні, бо згідно Постанови ВРУ від 1 липня 2014 р. «Про відзначення 25-ї річниці створення громадсько-політичної організації «Народний Рух України за перебудову»» ця подія відзначається на державному рівні. Проте роль Народного Руху і зокрема Чорновола у державотворчих процесах є важливою, і тому ця тема не втрачає актуальності і в наш час.

30 жовтня 1988 р. з ініціативи Павла Мовчана і Віктора Терена у Спілці письменників України було скликано спільно з деякими науковцями Інституту літератури АН УРСР збори, на яких сформувалася ініціативна група для створення Народного руху в підтримку перебудови. Установчий з’їзд НРУ відбувся в Києві 8-10 вересня 1989 року.

Рух виступив могутньою силою опору і відіграв вирішальну роль у формуванні суспільної думки, котра отримала яскравий вираз у результатах всенародного референдуму 1 грудня, коли понад 90% громадян України висловилися за незалежність своєї держави.

З висловів В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе» та «Дай, Боже, нам любити Україну понад усе сьогодні — маючи, щоб не довелося потім гірко любити — втративши» стає зрозуміло, що автор залишив один великий заповіт: любити Україну. Не абстрактно, не міфологічно, «не словом, а – ділом». Це була моноідея В’ячеслава Чорновола, заради якої він жив і через яку загинув. Проблема тих, хто прийшов після нього – і в Народному Русі, і поза ним, – у тому, що вони цю ідею не осягнули. У світлі цього виконання «заповітів Чорновола» – справа, напевно, майбутнього, а не сьогодення.


''Одного разу Чорновіл завітав на Міжгірщину, до нашої хати…''


2015-09-27
переглядів: 2694
джерело: Марина Курин

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(8):

2017-10-03 вітя
фреть каміння собі домі возит а на мості яму не хоче засипати

2017-10-02 село
коби Хила з своїм фретьом в яму впали на головканенім мості може тоді забирали би його жулики

2017-04-02 фатів
у вісні до мене приходив лев

2017-02-14 правда
головиха торунська попродавала у торуні усі будинки які лиш могла і купила собі машину,а ми дурні торунці справляймо дітям весілля в Майдані.

2016-02-29 102
Якбивнього три та чорнийкуби не хотів і бачити! А галайчучкибися витратили контроліруючи бо бо кала!!!

2016-02-29 подрузі і недругам
люди слабого розуму і які не мають свого життя,-лізут в чуже! Пане Росадо С. Слідкуйте за коментарями, і взагалі ,коли пару ідіотів ганьблять весь район - такі новини не потрібні нікому,закрийте пошлий портал або введіт реєстрацію.

2016-02-28 Подруга
Чорнийко чи тямиш якісьме по складах зажигали. Думаш василько защо продавщиць тепер фофлат. За твою ізмену!!!

2016-02-18 СТРАЖДАННЯ
КОЛІ Я ПОЧУВ СЛОВО :НІ:ВІД ТОДІ Я СТРАЖДАЮ,ЯК Я ВАМ ХОЧУ СКАЗАТИ СЛОВО :ТАК:

свіжі новини:
(лопушне)

свіжі коментарі:
(лопушне)

всі коментарі

найбільше читають:
(лопушне)



© Сергій Росада 2013-2018, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.