Сегодня (23 февраля 2018 года) 1419-й день войны на Донбассе. Великая Отечественная война длилась 1418 дней....

"ДОКИ БУДУ З ВАМИ?"


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село вучкове



Автор: о. Сергій Ганьковський

Неділя 4 Великого посту, преподобного Івана Лествичника


В ім'’я Отця, і Сина, і Святого Духа


Нам нічого не відомо про те, як Єдинородний Син Божий, як Божественний Логос - Слово Боже - сприйняв на Превічній Раді звістку про Своє прийдешнє втілення. Ми нічого не знаємо про це, та й не можемо знати. Зате ми добре знаємо, як збентежено і гірко нудилася душа Сина Людського в Гефсиман-ському саду, коли Він, Той, Хто «і віки створив» (Євр.1.2), смиренно просив Своїх учнів не залишати Його, що перебуває в тузі і борінні. «І, взявши із Собою Петра й обох синів Зеведеєвих, почав страждати і тужити. Тоді говорить їм Ісус: душа Моя вболіває смертельно; побудьте тут і не спіть зі Мною. І, відійшовши трохи, упав на обличчя Своє, молився й говорив: Отче Мій! якщо можливо, нехай мине Мене чаша ця; втім не як Я хочу, але як Ти» (Мв.26.37-39).


Будучи істотами грішними й споконвічно порочними, ми можемо тільки догадуватися, як непросто Світлу світити в пітьмі (Ін.1.5), як важко праведному серед двоєдушних і лукавих. Апостолам на горі Преображення було й страшно, і добре осяяним Світлом, настільки добре, що Петро в захваті пролепетав: «Господи! добре нам тут бути» (Мв.17.4), - пролепетав, як зауважує євангеліст, «не знаючи, що говорив» (Лк.9.33).


Як часто й ми, християни, «не знаємо, що говоримо»! Як часто нам добре саме в той момент, коли душа Сина Божого «страждає смертельно»!






Як часто «рід лукавий і прелюбодійний» перебуває «у протифазі» зі своїм Спасителем: Він не спить і молиться, а ми - обтяжені сном; Він «не має, де прихилити голову» (Мв.8.20), а ми - стурбовані пошуками теплого містечка й говоримо Тому, що йде на смерть: «...дай нам сісти біля Тебе, одному праворуч, а іншому ліворуч слави Твоєї» (Мк.10.37). От чому час від часу звучать зі сторінок Вічної Книги скорботні питання Христа Спасителя, звернені до найближчих, найвірніших з людей - до апостолів: «Тоді Ісус сказав дванадцяти: чи не хочете і ви відійти?» (Ін.6.67), тобто - чи не хочете й ви, вірні і віддані, залишити Мене? І сьогодні ми знову чуємо гіркі слова нашого Бога, звернені кожному з нас: «...о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас?» (Мк.9.19).


Ми знаємо - доки. До кінця, до смертної Голгофи, до крику Розп'ятого, який через віки і тисячоріччя несеться із Хреста: «Боже Мій, Боже Мій! для чого Ти Мене залишив?» (Мв.27.46). Але мало цього: Син Людський не тільки страждає на Хресті, наш Господь сходить із нами і у саме пекло, у місце вічної скорботи й вічного розпачу, щоб назавжди зруйнувати цю в'язницю, де «вся твар сукупно стенає й мучиться» (Рим.8.22), щоб надолужити, припинити нарешті цей, здавалося б, нескінченний стогін тварі!


Бог-отець «залишив» на осиротілій землі Єдинородного Сина Свого для того, «щоб повернути серця батьків дітям, і непокірним напрям думок праведників, щоб представити Господу народ приготовлений» (Лк.1.17), для того, щоб гріх і смерть перестали володарювати у всесвіті, щоб не біснувалися отроки, щоб не плакали безсилими сльозами їхні батьки. І Він, Спаситель світу, що навчив рід людський молитися, Він, зголоднілий після сорокаденних борінь на горі Спокуси, говорить нам про піст і молитву.


Нам іноді здається, що піст і молитва в контексті зцілення біснуватого отрока мають прикладне, прямо-таки терапевтичне значення: попоститься людина, утримається від скоромних страв протягом деякого часу, прочитає кілька канонів і акафістів - і неминуче знайде особливий талант виганяти злих духів, лікувати біснуватих, наставляти заблудлих. Тим, що перебувають в цій наївній упевненості, варто б нагадати сумну долю іудейських заклинателів, які намірилися було «використовувати над тими, що мали злих духів, ім'я Господа Ісуса, говорячи: заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує» (Діян.19.13). Ми знаємо, чим справа скінчилася. Самовпевнених і безблагодатних «цілителів», як оповідають про це Діяння святих апостолів, здолав злий дух і «взяв над ними таку силу, що вони, голі й побиті, вибігли з того дому» (Діян.19.16).


Ні, піст і молитва пропонується нам нашим Господом не як «універсальна таблетка» від всіх лих і хвороб, а як спосіб існування, спрямований у Вічність. Піст і молитва, про які говорить Ісус, - це такий спосіб життя людини, коли не обіднє меню, не кількість акафістів, прочитаних до або після їжі, має значення для постящогося молитовника, а перебування в стані безперервного трезвіння. Це такий уважний і зібраний стан душі і тіла подвижника, який можна порівняти, мабуть, зі станом людини, яка йде по канату, натягнутому над прірвою: немає в нього ні часу, ні сил відволікатися на деталі, думати про відпочинок, про зручності і інші безглузді дрібниці. Як нам витримати, Господи, таке завдання, коли не те що на все життя - на хвилину болісно важко зібратися з думками і зупинити гріховний «потік свідомості», що вихором несеться в нашій голові?


Таке зосереджене духовне життя, поза тим, що повідомляє подвижнику воістину надприродні якості, насамперед творить у нашій безсмертній душі нерукотворний Храм Божий. Той самий храм, про який писав апостол Павло: «Хіба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе у вас?» (1.Кор.3.16). І якщо такий храм сміливим духовним зусиллям дійсно твориться в душі кожного з нас, тоді Синові Людському буде, де «прихилити главу», тоді не вирветься більше з Його пречистих вуст сумне волання: «...о, роде невірний! доки буду з вами? доки буду терпіти вас?» (Мк.9.19). Амінь.



2013-04-20
переглядів: 1504
джерело: Чорна гора

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(3):

2017-11-03 Любима моя
Ти моє щастічко...я неможу спати все думаючи про тебе ...! Кохана моя пробач мені за все я помру якщо тебе небуду бачити...я жию заради тебе на цій землі!!!!! Я дуже щасливий коли тебе бачу квіточко ти моя дорога!!!!!

2017-11-03 Сонечко
А Ти будеш зімною все життя? Сонечко моє...!!

2017-09-26 "ДОКИ БУДУ З ВАМИ"
ВСЕ ЖИТТЯ БУДУ З ВАМИ

свіжі новини:
(вучкове)

свіжі коментарі:
(вучкове)

всі коментарі

найбільше читають:
(вучкове)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.