«Я заявив, що АТО триватиме години, а не місяці. Я шкодую, що породив завищені очікування». Астанавітєсь вже))))

З історії села...


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

село голятин


З історії села...

ГОЛЯТИН – КОЗАЦЬКЕ СЕЛО

Давно відійшли в минуле скептичні розмови і настрої досить широкого історико – краєзнавчого загалу Міжгірщини і Срібної землі з приводу того, що першопоселеннями Рекіт, Лісківця(Ляхівця), Новоселиці та Голятина були втікачі-козаки ліво – та правобережної України ( Малоросії). А не так, як раніше вважалося, що це були тільки бідні, згорьовані, але свободолюбні люди з Потисся і придунайської низовини.
Тим паче, що поселенці за водо роздільним хребтом Українських Карпат були носіями прадавніх прізвищ слов’ян – русичів Київської, Білої і Черленої Русі. Адже тільки в цих місцях можна зустріти свободолюбних горян із прізвищами Сивоус, Довгомеля, Довгінка, Наливайко, Маркович, Попович, Редей, Тереля, Івашко, Бушко, Ледида, Гурзан, Козак, Карпинець, Литвак, Брячак, які й нині мелодійно звучать у душах багатьох краян за їх солодких споминів про славні діла і знакові долі своїх предків.

На відміну від цих та багатьох інших прізвищ зовсім інші імена- ймення звучать у втікачів з Потисся і придунайської рівнини. Більшість із них була притаманна уграм – ординцям і представникам романських народів Західної Європи. А подекуди і носіїв древніх культур Єгипту, Візантії, Греції, Римської імперії та арабського світу.

За цього не дивно, що підневільні люди ляхів, а дещо пізніше і горді козаки, повертаючись з далеких походів, знаходили в наших горах долю і волю, селились тут у найпотаємніших куточках синьогір’я сивочолого Бескида, могучого Смерека, стрімкої Чорної рипи і Близниця та в урочищах за Кливами. Подалі від ненависних і ненажерливих гнобителів усіх видів і мастей.

Хоч сьогодні в даному матеріалі йтиметься в основному саме про це, хочеться таки відзначити, що навчання і виховання учнівської молоді на обрядах, традиціях і звичаєвостях запорізьких козаків міцно утверджується на освітній ниві району і області.. Заповнюючи прогалину в цій справі, яка залишилась нам після сумнозвісного комуністичного минулого.

У райгазеті „ Верховина ’’ ( від 14 жовтня 2004 року) за моїм підписом був опублікований історичний нарис – есе „ Голятин – село козацьке ’’. Хочу зазначити, що перша письмова згадка про Старий Голятин датована 1599 роком. Але це першоджерело згадує про поселення, яке було розташоване на рівниній території сучасного Голятина. А не про жителів, які мешкали в далеких урочищах і глибоких зворах. Незважаючи на злидні, хвороби непосильний податковий і військовий тягар, в селі через 250 років вже нараховувалось 1313 парафіян Мукачівської греко – католицької єпархії ( Станіслав Аржевітін. „ Релігія. Історія верховинського села Колочава’’. Книга 2, 2007 р ст.144). За станом на 1 січня 1854 р.

За кількістю парафіян Голятин посідав третє місце серед населених пунктів Мараморошського комітету після Волового ( Міжгір’я – 1881 та В. Потока Студений) – 1708 осіб. За даними статистики від 1921 року в користуванні голятинців було 2767 га землі і за цим показником вони займали 10 місце серед населених пунктів волівської округи.

Враховуючи те, що згодом у селі проживали більше 170 євреїв, які разом із заможними газдами освоювали віддалені урочища, де мешкали першопоселенні, жителі останніх почали відчувати їх непомірний тягар. У пошуках щасливої долі чимало голятинців відправлялись у далекі краї…

Голятинські присілки – першопоселення

Письмові джерела стверджують, що найдавнішим поселенням на території сучасного Голятина було уроичище Погари. Найдавніша легенда говорить про те, що три першопоселенні – брати із сім’ями посилились в урочищах Закливи, Голиця та Бичівці.. Останнє по дорозі в урочище Погари.Щоразу давали про себе знати синім димом ватри в гірських ущелинах. Згодом мешканець Бичівців звив гніздечко в затишних Погарях. На кінець ХVІІІ століття тут вже проживало 6 родин, які вели газдівство в урочищах Пойдівське, Мішківське, Рекітська долина, Іванів кут, Березники, Лужки, Щовб, Огної, Кичера.

Першопоселенці Івашко та Хміль з козацького роду, а дещо пізніше і Маркович та Василів згодом породичались з Дурундами, Деричами та Жентичками з навколишніх окрестів. Тож не дивно, що Погари активно розбудовувались і наприкінці ХІХ – початоку ХХ століття, тут вже налічувалось 17 осель горян. Як правило, кожна родина крім прізвищ мала ще й прізвиська, щоб відрізнятись між собою. Так Хмілів називали Мароняковими, Чорними, Надишиними, а Івашків – Кониками, Поруцишиними. Багатодітними були і сім’ї Жентичків ( Свищуків), Чолинців, Криваничів, Сюськів.

На початку ХХст. Жителі Погарей добилися від уряду Чехословаччини відкриття початкової школи, яка працювала до середини 60 – тих років минулого століття. Серед юних погарян добірні зерна знань сіяли вчителі: Переста, Щемур з Майдану, Курин та Хміль з Лопушного, Іван Швенда з Мукачева та Микола Пойда з Голятина. За радянської доби жителі присілка виступили з проханням до тодішньої влади щодо будівництва школи і церкви в населеному пункті. Але замість того їх у 70 – тих роках ХХ ст. переселили у Голятин, виділивши відповідно земельні наділи. Погари з давніх - давен славилися своїми боднарями, теслярами, сопілкарями, а Марія Івашко ( Криванич) стала першим депутатом Міжгірської райради від Голятина. Андрій Хиіль успішно закінчив Голятинську семирічку, опісля Пелипецьку СШ, здобув вищу освіту і тривалий час працював на керівних посадах у Закарпатському облвиконкомі.

Закливи

У пошуках вільних земель голятинці упродовж ХІХ ст. за своєї трудової звитяги успішно освоїли і заселили урочище Закливи. І тут першопоселеннями були носії козацьких прізвищ, які самотужки зводили дерев’яні будівлі ( кучі) де під одним дахом жили кілька сімей. У середині минулого століття тут вже мешкали 20 родин.

Першими облаштувались тут Козак ( Костів), Черепко, Брячак ( Батьків), Хміль ( Вовканчук), Пойда ( Івасів), Жентичка ( Митрунів). Згодом до них додались кучі Зимомрів, Блецканів, Рябців, Кінашів, Пойдів ( Царійських), Фулеїв, Жентички ( Американт), Карпинців ( Бойко), Литваків та інш.

Характерно, що серед них старшими були Брячаки ( Батькови). Оскільки саме батьками козаки називали своїх отаманів. Ця родина освоїла землі …аж під урочищем Анталівське, яке належало газдам із В. Бистрого. Вони господарювали тут круглорічно, навіть паску святили у В. Бистрому. В Закливах на зиму залишалась добра половина поселенців. Тут на луб’яних токах ( із смерекової кори, яку зшивали, або збивали дерев’яними цвяшками) обмолочували овес та льон.

Щоб не возити овес в село, вони збудували два млини в урочищах Медведик і Чертіж. Отже, вівсяне борошно було єдиним продуктом для випічки хліба, а льон і коноплі – для виготовлення полотна для одягу, лантухів, скатертин, валахів, верет, набитих соломою або сіном. Важка і малоефективна землеробська праця не давала відчутних результатів і люди ледве зводили кінці з кінцями. Тож за створенні в Голятині колективного господарства жителі Заклив упродовж 10 – 15 років повністю залишили вітцізнину предків – першопоселенців.


Обляська

На долю голятинців нащадків запорізьких козаків, за „ совітів ’’ у 1956 році випало ще одне випробування – до Голятина приєднали присілок Обляська, який до цього часу вважався населеним пунктом с. Келечин. Тут навіть певний час діяв колгосп ім.. К. Ворошилова, була своя школа, хата – читальня, православна церква.

Але згодом за об’єднання колективних господарств та територіальних громад, цей присілок знову отримав найбільш сприятливі умови для соціально – економічного розвитку. Адже за влади рад тут було збудовано добротний шляхопровід, благоустроєно дорогу, побудовано початкову школу, ФАП, будинок культури, торгові точки. В 74 оселях жителів Обляськи мешкає більше 200 осіб, що становить шосту частину жителів Голятина в цілому.

За часів незалежної України козацьке село Голятин також зазнало чимало лиха: повені, снігові лавини і зсуви в багатьох місцях і урочищах завдали величезної шкоди навколишньому довкіллю, значно порушили існуючу екосистему. Для нащадків славних козаків нині надзвичайно важкою проблемою є безробіття. Але голятинці добре усвідомлюють, що це їх населені пункти, їх край і треба докласти максимум зусиль, щоб Голятин, як та сосна європейська, що росте тільки тут на висоті понад 1050 м над рівнем моря, зайняв гідне місце серед інших населених пунктів Міжгірщини, а молодь так же гідно продовжувала гуртуватись на обрядах, традиціях і звичаєвостях козаків Запорізької січі. Що означає ще міцніше згуртуватись навколо козацької ідеї.



2013-10-26
переглядів: 2030
джерело: Іван Тереля, вчитель історії Голятинської ЗОШ І – ІІІ ступенів, вчитель – методист, відмінник народної освіти

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(0):

свіжі новини:
(голятин)

свіжі коментарі:
(голятин)

всі коментарі

найбільше читають:
(голятин)



© Сергій Росада 2013-2018, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.