Сегодня (23 февраля 2018 года) 1419-й день войны на Донбассе. Великая Отечественная война длилась 1418 дней....

Декомунізація за Іваном Ольбрахтом


міжгірський район
(всі новини)

карта сайту



Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.



Hosting Ukraine

все закарпаття


Декомунізація за Іваном Ольбрахтом

Є на Тячівщині два села з дуже, скажемо так, специфічними назвами. Комсомольськ і Лопухово. Знаємо, що борці за волю України в краї та сямтешні інтелектуали за часів Незалежності були перейняті значно вагомішими та, даруйте на слові, шкурними зацікавленнями, ніж, скажімо, викоріненням комсомольсько-лопухівської топоніміки, через що у верхів‘ї річки Тересва віз і нині там. Історію села Комсомольськ згадаємо трохи нижче, а поки що коротко зупинимося на Лопухові.

Село з доволі «листатою» назвою до 1946 року зберігало свою первісну назву Брустури, та з приходом братів наших менших перейменували в Лопухово. Мовляв, на честь лейтенанта Лопухова, який тут 1944 року підірвався на міні. Офіцера поховали з усіма почестями. Старожили кажуть, що вічний упокій він знайшов на церковному цвинтарі. Відтоді минуло багато років, «однак, на жаль, подробиць біографії, родичів відважного радянського офіцера так і не вдалося встановити…» Ідеться в дописі «Його прізвищем названо село» В. Дублянського, ветерана Другої світової війни, в тячівській районній газеті «Дружба» від 16 лютого 1985 року.

Твердять і таке, що затяті русини в краї за совка перейменували Брустури в Лопухово, позаяк «brusture» з румунської перекладається – лопух звичайний. Насправді, румунською лопух звичайний пишеться й вимовляється – вrusturele (латинською: Arctium lappa). Одне слово, з лопухом звичайним в закарпатських Брустурах морока. Хоч, знаємо, що через ґрунь, на Косівщині, є село Брустурів (Брустури), й тамтешні гуцули не бавилися ні тоді, ні тепер у перейменовування їхнього села. Позаяк Брустури є Брустури, і на тому квит!

А на Закарпатті люди особливі. Наприклад, Олексу Довбуша не вважають русином, а вже його, Довбуша, найліпшого побратима Івана Рахівського – так. Одне слово, тут ще панує вісімнадцяте сторіччя (за Іваном Ольбрахтом).

Вихрест Іван Ольбрахт (справжнє прізвище Каміл Земан) дужче любив Закарпаття, ніж русини разом узяті з нинішнім УжНУ, двома «Просвітами», безліччю творчих спілок і громадсько-культурними організаціями в краї. Письменник і громадський діяч залишив по собі визначний доробок, яким би пора заопікуватися та популяризувати як кандидатам з докторами наук у краї, так і звичайним (прохання не плутати з лопухом) поборникам українства на Закарпатті. Варто б мати у кожній хаті та й квартирі від Ужка до Лазещини його капітальну працю публіциста «Гори і століття» (Книжку репортажів з Підкарпаття), що виходила кілька разів і перекладена українською. Вражаюча книжка, що після її прочитання позбавить будь-якого зачухраного русина крихкого підґрунтя, й освіжить українською прохолодою.

Іван Ольбрахт хоч і був лівацьких поглядів, але совка з еССеСеРом зневажав. І, що характерно, шпетив на всі лади «капіталістичний» чехословацький уряд. Отже, як не крути, – І. Ольбрахт був сам собою, що нині вкрай проблематично з творчими особистостями. Та перше ніж нагадаю про історію села Комсомольськ (за І. Ольбрахтом), наведу з уже згаданої книжки невеличкий уривок про тодішню інтелігенцію краю, позаяк уже нинішнім інтелектуалам доведеться таки декомунізовувати Закарпаття згідно ухвалених Верховною Радою пакетом законів 9 квітня 2015 року. Цитата з І. Ольбрахта: «Чехія та Моравія збуває сюди [на Закарпаття] зайву для них інтелігенцію. А що, русини її не мають? Мають певне коло інтелектуалів, так би мовити, її першу генерацію. Але з неї так само, як колись було в нас: ідуть у священнослужителі та судді».

Тобто, можемо сміливо сказати, що з часів автономії Підкарпаття в складі ЧСР, з інтелектуалами в краї сутужно, ба навіть критично. Тогочасна перша генерація тут ніяк не розродиться!

– Ой, верше, мій верше,

Мій зелений верше,

Уж ми так не буде,

Як ми било перше.

Нарешті дійшла черга й до Комсомольська, що зачаївся хтозна де, під самими полонинами, й історію його дуже файно описав І. Ольбрахт. (І хіба історію тільки сього села!) Село Комсомольськ заснував не хто-небудь, а німці, ще за часів Марії Терезії, й мало воно назву Німецька Мокра. Та, безумовно, з приходом братів наших менших на Закарпаття, село перейменували на Комсомольськ. І тепер Комсомольськ борсається межи Руською Мокрою та полонинським хребтом Красна, ніяк не поверне собі первісну назву. Та все через борців за волю України в краї та сямтешніх інтелектуалів, які перейняті значно вагомішими та, даруйте на слові, шкурними зацікавленнями, ніж, скажімо, викоріненням комсомольсько-лопухівської топоніміки.

Та, попри те, доведеться таки совкам-інтелектуалам декомунізовувати Закарпаття відповіднодо ухваленого Верховною Радою пакету законів 9 квітня 2015 року, брати і сестри (во) Христі!

Слава Україні.


Декомунізація за Іваном Ольбрахтом

Декомунізація за Іваном Ольбрахтом


2015-04-20
переглядів: 1065
джерело: Ярослав Орос, Закарпаття онлайн.Блоги

додати коментар (тільки українською мовою.):

автор:
коментар:

коментарі(3):

2015-04-20 бабка
Хто зараз сільський голова в с.Ізки Савчур от і продає як землі громади безіі відома та ліс й управи на мокру гербову печатку не маєніякоі управи.мокра печатка ьільше значить в руках вівчаря-злодія Савчура більше як громада.Але завтра то буде оприлюднено й сядут всі покривав вівчаря

2015-04-20 вівчарю
Доіть вівчарь громаду Ізок як вівці.То всю землю продав то ліс весь в центрі села вирубав.

2015-04-20 Правда від старожилів
А найбільше любить с.Ізки міжгірського району вівчарь а зараз голова Савчур.За все життя він стільки не назберав грошей як продаючи землі та ліс самовільно вирубу.чи над житловими будинками вби ся берег ізсунув на них.Й ніхйого не тормозить як мешканці,виборці села Ізки так й правоохоронноргани,а кажуть що Аваков люструє міліцію.Так до Міжгір"я як завжди доходжять укази через 20 років. А тим часом Савчур-як тебене любити Ізки моі,таку дойну корову й яку він сам іі доіть.

свіжі новини:
(закарпаття)

свіжі коментарі:
(закарпаття)

всі коментарі

найбільше читають:
(закарпаття)



© Сергій Росада 2013-2017, email: ser.rosada@ukr.net Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших відомостей несуть автори публікацій, а рекламної інформації — рекламодавці. Адміністрація може не поділяти думку авторів. Адміністрація залишає за собою право редагувати надані матеріали. У разі копіювання матеріалів гіперпосилання на «Міжгірський портал» обов’язкове.