Не завидуй багатому:
Багатий не знає
Ні приязні, ні любові —
Він все те наймає.
Не завидуй могучому,
Бо той заставляє.
Не завидуй і славному:
Славний добре знає,
Що не його люди люблять,
А ту тяжку славу,
Що він тяжкими сльозами
Вилив на забаву.
Не завидуй же нікому,
Дивись кругом себе:
Нема раю на всій землі,
Та нема й на небі.
село вучкове
3 серпня відзначив свій сторічний ювілей відомий закарпатський поет і прозаїк, педагог, заслужений працівник культури і громадський діяч – Петро Продан. Із знаменною датою ювіляра вітали родичі, друзі, колеги та учні. Привітали ювіляра і від імені народного депутата України Василя Петьовки.
Ювіляра вітала вся його родина, а це 2 сини і донька, 4 внуки і 4 правнуки. Рідні кажуть, творив він, скільки себе пам’ятає. Сам Петро Степанович зізнається, що вірші почав писати ще з дитинства, під час навчання у тодішніх горожанських шолах. Письменник неодноразово звертався до філософської лірики, а наскрізною темою поезій було власне життя і любов до рідного краю.
Найважчим періодом життя, розповідає, без сумніву була інтервенція Угорщини у березні 1939 року. Щодо секрету свого довголіття пан Петро немає однозначної відповіді. Натомість знайомі і друзі іменника впевнені, що вся річ у великому доброму серці, відмові від шкідливих звичок і постійному й інтелектуальному розвитку.
Привітати ювіляра прийшли представники влади. Не оминули подію і члени Закарпатської організації Національної спілки письменників України. Традиційно до привітань довгожителю долучився Василь Петьовка. Від імені народного депутата ювіляру вручили цінні подарунки.